Давним-давно, коли світ ще не знав меж, а зірки були ближчими, жили двоє кентаврів.
Він, на ім’я Аерон, мав крила лебедя — білі, мов перші промені світанку. Вона, на ім’я Люміна, мала крила, що нагадували дракона — темні, як ніч, і могутні.
Вони були частиною двох ворогуючих племен: кентаврів Світла та кентаврів Ночі. Їм було заборонено навіть говорити одне з одним, але їхні душі знайшли спільну мову. Щоночі вони таємно зустрічалися високо в небі, де ніхто не міг їх побачити. Там, серед мерехтливих зірок, вони танцювали.
Легенда про Зоряний Танець Аерона та Люміни
Його легкі, граціозні рухи, що нагадували політ лебедя, перепліталися з її потужним, пристрасним танцем. Їхній танець створював нові сузір’я, їхня любов була такою сильною, що навіть боги вирішили залишити їх там на віки. Відтоді, коли ми дивимося на нічне небо, ми бачимо не просто зірки, а відлуння їхнього вічного танцю, що об’єднав світло і темряву в одне ціле.
АВТОР: Світлана Валеріївна
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net