Легенду про Криниці Бажань написала письменниця з Нікополя Ольга Мітченко.
***
Десь далеко, між світами,
Де часи свій плин спиняють,
Де зникають небокраї,
Й Вічність прочиняє браму —
Є колодязі глибокі.
Кажуть ті, що Тайне Знають:
“Хто Криниці відшукає —
Щастя матиме і спокій.”
І питає люд завзято
Шлях до тих Криниць, якії
Втілять заповітні мрії,
Сенси будуть дарувати…
Щоб дістатися Криниці,
Треба мати щиру мрію,
Без якої серце скніє,
Що ввижається і сниться.
Вибір роблять подорожні:
З КИМ до мрії крокувати?
ЯК за мрію ґарувати?
ЩО віддати їй спроможні?
Світлу хтось обрав дорогу.
Іншим — до вподоби темна.
І рушають в путь буремну,
Попри всі перестороги,
До мети, поміж світами,
Де завмер і час, і простір,
А душа долає острах
Опинитись біля Брами.
Хто в путі не зрадив мрію,
Ремством душу не спотворив,
Сумніви здолав і горе
І у сили власні вірив —
Той меті своїй зрадіє!..
А шукач, що знався з лихом
Власним вигадкам на втіху —
Як спокуту стріне мрію…
Зазирнувши в глиб криничну,
Кожен знатиме напевно:
Чи за ціль якусь мізерну
Не віддав ціну величну?..
І змінити це не можна…
Час завмер… Поміж світами…
Прочиняє простір браму
Душам вічних подорожніх…
Там серця легкі та світлі
Піднесуться в небо синє.
Чорні, як важке каміння —
У безодні темній зникнуть…
…Та шукатимуть завзято,
Попри всі перестороги,
Люди до Криниць дорогу,
Доки буде світ стояти…
Автор: Ольга Мітченко
09.12.2025
Картина Олега Шупляка із циклу “Дорога до істини”