Свою патріотичну лірику поетеса Ольга Мітченко представила Нікопольській бібліотеці №3. Повідомляє NikopolART.
***
Не смій ображати мою Україну!
Це батьківський край, це земля мого сина.
Моє тут коріння. Тут дух мого роду
Одвічно плекає любов і свободу!
Не смійте ганьбити свою Україну!
Вона, наче мати, у світі єдина –
Стікає сльозами і кров’ю у герцях,
Та нас, українців, тримає у серці.
Не смій Україну свою зневажати.
Велична вона і душею крилата!
Картати свою Україну не смійте –
Боріте вороже і праведне сійте!
***
2019.
Під сонцем спекотним, у неба обіймах
Так гаряче дихає простір полином,
Розчісує вітер ковИла сивини…
І марево срібне до обрію лине.
У травах пахучих липневого раю,
Напоєних духом степів віковічних,
Натхнення і радість я спрагло вбираю,
Чуттєвості руни карбую магічні…
2022.
…Збираю у жмут щиро молені мрії,
Вплітаю любові та сили стеблини –
Най квіти добра і надії яріють,
Най плідними будуть життя насінини!
Най гідні нащадки славетного роду,
Яких ці степи споконвік милувАли,
Щасливо панують у власній госпОді!
Най вітер бринить переможним хоралом!
Під сонцем липневим, у неба обіймах,
На щедрій землі мого рідного краю
Я вірую щиро і вдячну молитву
За воїнів наших щодня промовляю.
Ольга Мітченко – патріотична лірика
***
Перебороли страх –
Перебоялися.
Стогнали, плакали –
Та не зламалися.
Хто б’ється зброєю,
А хто – донатами.
Тримаєм разом стрій –
І Дух не втратили.
Вогонь, вода були –
Ми не скорилися.
Ну, Рим і Крим пройти
Ще залишилося…
Все буде пройдено,
Усе здолаємо!
Не сумніваймося:
По вірі ж маємо!
***
Десь небо і вище, можливо,
І сяють зірки десь ясніше,
Там люди заможні й щасливі…
І квіти там теж яскравіші.
Але там немає світанків
Таких, які тут зустрічаю:
Хмаринок легкі витинанки
У сяйві зорі!.. З виднокраю
Там сходить по-іншому сонце,
Степи там не пахнуть полином,
І рідне не світить віконце…
І вЕсни, з ключем журавлиним,
Із вільними щастя вітрами,
Так щиро лиш тут відчуваю –
Де пам”ять і батька, і мами!..
Не прагну я іншого краю.
***
Вільно розправивши крила,
Краю мій рідний, живи.
Є в тобі правда і сила –
Будуть світанки нові.
Славних козацьких традицій,
Волі колиска в віках –
Ти із любові і криці!
Благословенний твій шлях.
Пращурам нашим Маґура
Допомагала в бою.
В ґерцях мужнішали джури,
Разом з батьками в строю…
Сонцем поллється веснянка
В мирнії води Дніпра.
Будуть щасливі світанки!
Зникне лихе, як мара.