Письменниця Наталія Волинець з Нікопольщини оприлюднила власні вірші написані про війну.
Повідомляє NikopolART.
Материнська пісня колискова
Сумно стогне поховальний дзвін…
Люди знову стали на коліна,
віддають бійцю земний уклін.
Тужить матір над труною сина.
– Засинай, синочку, засинай…
Назавжди вже згаснув день для тебе.
Браму відчинив Господь у Рай.
Душу янголи ведуть на небо.
Там зустрінеш побратимів ти,
не самотнім будеш, в дружнім колі.
Всі ви йшли до справжньої мети –
перемоги прагнули та волі.
Все забудь, мій хлопчику, забудь:
смертну біль у зраненому серці,
проводи твої в останню путь
під жалобну “Піккардійську терцію”.
В цьому світі вже усе чуже,
навіть сльози ті, що ллються знову.
Все забудь та пам’ятай лише
материнську пісню колискову:
“Засинай, синочку, засинай…
Згаснув день, панує ніч надворі.
В сни свої хлоп’ячі поринай.
Хай тобі насняться срібні зорі,
вкажуть шлях, який веде з пітьми
в Божий світ, де мирне небо синє,
степові духмяні килими,
над якими жайвір в гору лине,
білі хмари, сонечко ясне
і веселка до землі похила,
річка мрій і човен. Хай напне
дружній вітерець його вітрила.
Припливеш до острова Надій,
де зустріне казка кольорова.
Проведе в той вимір голос мій,
материнська пісня колискова.”
***
Я вірю, що оця
віршована посвята
дістанеться душі,
яка пізнала світ
Небесного Отця.
У ньому дух солдата
долає рубежі,
щоб дати повний звіт
про кожний камінець,
який попав під ноги,
коли до Світла йшов
крізь морок навмання.
Розповіси, боєць,
про злети й перемоги,
як ти Його знайшов
і… смерть одного дня..
Наталія Волинець присвятила рядки полеглому Герою
***
Тобі Господь розкрив обійми
і шлях вказав у вищий світ.
Там теж ідуть одвічні війни
за наші душі, людський рід.
Там теж потрібні справжні вої,
щоб захищати Божий Рай,
тому ідуть від нас Герої
поперед всіх за небокрай.
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net