NikopolART пропонує Вам почитати вірші для дітей, які написала Наталя Рощина.
Книжечка – «Доріжечка»
Вас вітає книжечка
Книжечка – «Доріжечка».
Поведе вона малят
До країни дошколят.
Де живуть байки, вірші,
Що побавлять від душі.
Їх ви зможете читати
І з матусею, і з татом,
І з бабусею, і з дідом.
Декого вони навчать,
Декого вони провчать,
Дехто істину пізнає,
Дехто там себе впізнає.
Тож сторіночки гортайте,
Й на здоров’ячко читайте.
***
Свято нині у свині
Розвалилася в багні,
Дивним хвостиком виля,
По свинячому гуля.
Підвела під лоба очі,
Навіть рухатись не хоче.
Задоволена лежить,
Дивиться аж кінь біжить.
Зупинився й до свині:
– Що ти робиш у багні?
Чи тобі, свиня, скажи
Не смердить багно? Лежиш
Ти ж у нім по самі вуха,
Ще й обсіли тебе мухи,
У три яруси сидять,
Ти дивись, бо ще з’їдять.
А свиня: – Таке ти кажеш,
Як в таке багно не ляжеш?
Пахне тут, а не смердить,
Нахваляючись твердить.
А яка корисна маска…
Не багнюка, просто казка.
А що муха насіда,
Так то, коню, не біда.
Бо ота красива муха
В спеку крилами подмуха.
Як захрокаю, охоче
Рилечко моє лоскоче.
У моїм свинячім крузі
Отакі, крилаті друзі.
На мені, мов тінь, сидять,
І, як бачиш, не їдять.
Хочеш в наш свинячий круг?
То залізь, і будеш друг.
Міста вистачить в багні
І коневі, і свині.
Якщо згоден, то лягай
Та копита простягай.
Кінь на неї подивився,
Перекошено скривився
Та відказує свині:
– Ні, багно не по мені,
Я з елітної худоби,
Мені інше до вподоби.
Думав я, що ти, свиня,
Зрозумієш річ коня,
Та даремна, бачу, вмова,
Бо пуста була розмова.
Інший розум у коня.
А свиня і є свиня!
Сніжинка
Я веселая сніжинка
Біла, ніжна та пухка.
Я м’якенька, мов перинка,
Наче пір’ячко легка.
Я здалеку прилетіла,
Де хурделиця хурчить.
На долонечку присіла,
Щоби трішечки спочить.
Доки холод, мене видко,
Бо в йому не розтаю.
А в теплі зникаю швидко,
Зовсім іншою стаю.
Що дивуєшся, не знаєш,
Я поділася куди?
Ти ж мене в руці тримаєш,
Я ж у крапельці води.