Філософська лірика Романа Євдокимова на сайті NikopolART.
***
Всесвітом править Хімія.
Ми створені нею – ти і я.
Будь-яка в світі матерія
Роботи її результат.
Підручники з Хімії – Біблія,
Ікона її – Марія Кюрі,
Знати повинні великі й малі
Кожен її постулат.
Твоє життя – це теж Хімія,
Твоє кохання – це Хімія,
І навіть смерть твоя – Хімія,
Реакція кислот і реалій.
Не згадуй Хімію всує,
Це лужно-кислотний баланс псує.
Щоправда, Хімія – то не моє.
Язичник я, бо гуманітарій.
***
Я бачив знамення
На сірій стіні:
Нам буде прощення,
А ворогу – ні.
Нам буде майбутнє,
Про нас не забули.
В загарбників тільки
Велике минуле
Попереду замість
Усього. Кацап
Плекає ненависть,
Тому що він – раб.
Нам важко, і буде
Важко завжди.
Ми сильні, ми люди,
Нам треба нести
Вагу всього світу
На власних плечах.
Їм не зрозуміти,
В рабів є лиш страх.
Кацапам – гроби,
Забудьте про рай,
Ви вічні раби,
Invaders must die.
Роман Євдокимов – філософська лірика
***
Терези схилилися до сонця.
Сонце перевірить нас на міць.
Наче зголоднілая самиця,
Втішить, приласкає, спопелить.
Попілом помітить нові душі.
Терези завмерли на нулі.
Нові душі старі чаші зрушать.
Рівні всі – великі й малі.
Кому хочете, тому й моліться,
В когось богом є блохастий пес.
Терези гойдаються, дивіться,
Тут ховається первинний сенс.
А вночі задушливій, огидній,
Хтось полює. Його здобич – ми.
Але ми також не травоїдні.
Терези схилились до пітьми.