Однією з відомих журналісток Нікополя є Лідія Чоловань-Ковальчук. Попри важке життя вона завжди відрізнялася чесністю, принциповістю, стійкістю життєвої позиції. Розповідає NikopolART.
Біографія Лідії Чоловань-Ковальчук
Лідія Миколаївна Чоловань-Ковальчук народилася 16 жовтня 1946 року у м. Нікополі Дніпропетровської області.
- 1953-1963 рр. – навчання в школі-інтернаті.
- 1964-1970 рр. – участь у комсомольській будові Калуського хімічного комбінату та робота на ньому.
- 1970 р. – повернення до Нікополя.
- 1972 р. – початок роботи на Нікопольскому кранобудівному заводі кранівницею.
- 1978 р. – початок тісної співпраці з заводською багатотиражною газетою.
- 1979-1985 рр. – навчання на факультеті журналістики у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
- 1981-1994 рр. – редактор заводської багатотиражки.
- 1994-2002 рр. – робота у Нікопольскій міськраді на посаді головного спеціаліста із зв’язків з громадськістю.
- 2002-2011 рр. – співпраця з міським щотижневиком «Візит-Венал».
Серце Лідії Миколаївни зупинилося 4 травня 2011 року. Вона залишила по собі тисячі висококласних журналістських матеріалів, сотні віршів та прозових творів.
Про “Зерна” Лідії Чоловань-Ковальчук
Писати вірші Лідія Чоловань-Ковальчук почала ще у дитинстві. Була учасницею літературної студії “Гренада”. Майже все своє життя присвятила журналістиці. Вже після її смерті, на народні кошти засновники сайту NikopolART – Катерина Андрус та Володимир Заграничний видали книгу “Зерна”.
“А через два роки після її смерті побачила світ книга «Зерна», яка є повним зібранням творів поетеси. Понад 500 віршів та трохи прози. Книгу видали з ініціативи Катерина Андрус та Володимира Заграничного на народні кошти. Майже рік ми збирали гроші, проводили благодійні акції, ставили у місті скриньки для пожертвувань, зверталися до меценатів…”, розповідаєВолодимир Заграничний.
Книга готувалася до друку під гаслом «Книга має бути!». Майже 6 місяців Катерина Андрус набирала та оформлювала. А Володимир Заграничний займався версткою та дизайном книги.
Більшість тиражу книги “Зерна” Катерина і Володимир роздали у бібліотеки Нікополя. Книга є там і зараз.
Також декілька років після смерті письменниці її друзі проводили літературні зустрічі.
Вірші Лідія Чоловань-Ковальчук
ВДОМА
Парує борщ,
Так смачно пахне борщ!
Я знову вдома.
Знову, як колись,
Ласенько заглядаю в горщик.
А на стриху колиска.
І яблуня моя за хатою,
Багата я, багата.
Дитинства свідками.
…І знову сюди
Я повернуся звідки?
***
(пам’яті Квітки Цісик)
Відцвіла та й пішла,
А пісні звучать.
Хтось мені у дарунок
Замовив –
Ніби змовились.
Вже немає Квітки,
А пісні, як дітки,
Все летять в Україну,
На погожу днину.
Звучать безупинно.
…Он у небі лелека.
Може, Квітка здалека?
***
Йду собі…
Коли щось яааак бухне,-
І аж ехо озвалось лунко.
Придивляюсь,
А то розбухла
Біля вуха тріснула брунька!
***
То росу щоб з трави
І щоб краплю дощу із гілля
Не струсило вибухом –
Народила я це маля,
Щоб вогнем не палала,
А щоб квітом красна
Моя Україна була –
Свого сина назвала Тарасом.
Щоби неба блакить
І Дніпра щоб синь
Не заступило димом –
Я навчила ходити сина.
Аби слово найперше вагоме,
Що мій мовить хлопчина,
Було словом великим –
Батьківщина –
Мови рідної сина навчила.
МОНОЛОГ БІЛЯ БАТЬКІВСЬКОГО ПОРТРЕТА
Я до вас щодня приходжу, тату.
Покладу цукерку. Поміняю квітку.
Вас тепер це виглядати звідки?
Ви не прийдете у нашу хату?
Там в піжамі вашій дядя Саша…
Довго не могла я мамі це простить.
Сина як мені без вас ростить?
Часто згадую промовки ваші.
Ось кладу цукерку. Ось міняю квітку.
Сльози, як горох – із самої душі.
Ви взяли собі й від нас пішли.
А онук вас довго ждав біля повітки.
Зачиняю хвіртку. Розкриваю душу.
Очі йдуть за мною у холодне ліжко.
Зимно дуже в хаті. Замерза доріжка.
Знаю, знаю, тату, що терпіти мушу.
Ще вірші Лідії Чоловань-Ковальчук можна почитати на нашому сайті у розділі “Патріотична лірика” та “Громадянська лірика”.