Такі люди не вмирають, вони просто йдуть у безсмертя: пам’яті поетеси з Нікополя Лариси Крикуненко

3 січня 2016 року у Нікополі не стало поетеси, журналістки і барда Лариси Крикуненко.  Жінка часто виступала зі своїми віршами і піснями у школах та у трудових колективах Нікополя.

Розповідає NikopolART.

Майбутня письменниця народилася в Приморському краї в родині офіцера. У зв’язку з військовою професією батька часто змінювали місце проживання. Лариса Крикуненко мала старшого брата, який навчив її плавати, кататися на велосипеді , грати в шахи, любити книги і захищати знедолених. Закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка.

Виступ Лариси Крикуненко на акції “Помоги мне выжить”, 2011 рік

 У кінці 1984 року  жінка переїхала разом з батьками до Нікополя. Вона була членкинею одного з літературних об’єднань нашого міста. З власними віршами часто виступала у школах нашого міста, перед трудовими колективами. Активно брала участь у творчих вечорах.  

Лариса Крикуненко на поетичному вечорі в “Бардо”

Лариса Крикуненко була подругою нікопольської письменниці Лідією Ковальчук. У свій час вони разом працювали у газеті “Визит Венал”.  А у кінці 2010 року Лариса Крикуненко стала однією з тих, хто підтримав створення громадської організації «Нікополь-арт».

Лариса Крикуненко на поетичному турнірі Любов переможе

Зі своїми власноруч написаними рядками неодноразово виступала на заходах організованих Катериною Андрус і Володимиром Заграничним. Наприклад таких, як  благодійна акція “Помоги мне выжить”, літературна зустріч “Сильне слово”… Після смерті подруги Лідія Ковальчук, брала участь у створенні  її збірки “Зерна”.

Такі люди як Лариса Крикуненко не вмирають, вони просто йдуть у безсмертя.

 

Вірші Лариси Крикуненко

Рушник для Тараса

Вишивала бабуся рушник

Оранжеві квіти на білому полі.

У хрестики вклала всю нашу долю,

А хмаринка з чола не зникла.

Квітчала неспішно, старанно

Стареньку родинну картину.

Похилилася древня хатина,

Такі всі тут долі- як рани..

Стомилися поколені пучки,

Стікала побожність з рук.

***

Мне снилось небо звездное…

Мне снилось небо звездное,

И ты со мною рядом.

Как солнечными гроздьями

Любовь бросала ядом.

И никакого дела,

Что беды бродят где-то

Под грешный хохот лета

Нам радость песни пела.

Глаза открыть не смела:

Вдруг от дневного света

Куда-то счастье делось,

А между нами….ВЕТО.

Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту:  nikopol-art@ukr.net.

Tagged: Tags