Поезія письменниці з Нікополя Ольги Мітченко потрапила до альманаха «За крок до зими».
Про це Ольга розповіла на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук». Інформує NikopolART.
У літературному альманасі зібрана поезія авторів з різних куточків України. Є у ньому і вірші нашої землячки Ольги Мітченко.
«Отримала свій примірник літературного альманаха, у якому надрукувала кілька своїх віршів. Важко було визначити, які вірші “відправити у мандри”… Тому просто обрала твори, складені останнім часом. І чотири з них — присвячені Нікополю і нікопольцям», поділилася своїми враженнями Ольга Мітченко
Поезія письменниці з Нікополя Ольги Мітченко
Нікопольцям
Я Богу за людей удячна,
Які цей світ щосил тримають,
Гаряче серце в грудях мають,
З якими у біді не лячно.
Ті Люди непомітні, часом,
Бо мовчки роблять добрі справи
І не шукають собі слави,
До пишних величань не ласі.
Ті Люди — сіль землі, буття основа.
За них я Богові молюся,
І за майбутнє не боюся,
Бо поряд — Люди чести й слова.
24.09.2024.
Люди, живіте!
Люди рідні, близькі, незнайомі,
Я прошу вас, будь ласка, живіте!
На чужинах чи в рідному домі —
Кожний має світанок зустріти.
Просто будьте. Себе бережіте.
Най вам буде кого обійняти,
Стане сил відродити розбите,
І любові — щоб сенс не втрачати.
Будьте всупереч. Будьте заради.
Щоб майбутнє і пам’ять не зникла.
Щоб забути колись канонади.
Щоб світилися очі і вікна.
Щоб родина зібралась удома,
Пахло радістю і пирогами…
Щоби більше ніколи й нікому
Не зазнати прожитого нами.
09.09.2024.
Великий Луг
Там, де верби вкрили споконвічну лу́ку —
Мавки в хороводі узялись за руки.
Лише місяць чує їхній спів магічний,
І озветься пугач шепіткові зично.
Мавка дух ворожий відчуває вправно —
ЗнАйде свою гибель лиходій у плавнях.
Перетне чужинцю всі шляхи і броди.
Най усе вороже — каменем у воду.
ТрутинА дозріла у таємних сховах.
Діва лісовая мовить своє слово.
Душу ворожбита сповнить воно жахом —
Верболозом рясно поросте бідаха…
Там, де верби рясно Луг Великий вкрили —
Воля споконвічна, переможна сила.
Сонце мирне зІйде ген над верболозом —
Утамує тугу, зсушить наші сльози.
І земля воскресне, росами умита.
Поросте садами, розіллється житом!
Зникне лихо люте. Березневим ранком
Мавки заспівають радісно веснянки.
29.08.2024.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.