8 лютого – День визволення міста Нікополь від нацистських загарбників (відео)

Німецьке командування продовжувало зосереджувати бойові групи в районі Перевізькі Хутори – Перевізька Балка і за підтримки танків і штурмових гармат вогнем і контратаками не давало військам 8-ї гвардійської армії пробитися до Дніпра. Водночас німці відводили головні сили 258-ї, 306-ї, 387-ї, 125-ї та 294-ї піхотних дивізій по дорозі Нікополь – Грушевський Кут. 07 лютого 1944 р. противник переправив з Кам’янки в Нікополь останні частини 3-ї гірсько-стрілецької, 302-ї та 17 піхотних дивізій та 50 танків, що відійшли також на захід, після чого підірвав мости через Дніпро. На полі бою залишилися сотні вбитих німецьких солдатів і офіцерів, багато знищеної техніки. Відтак до вечора східна частина Нікопольського плацдарму противника перестала існувати.

Під час бойових дій 30 січня – 07 лютого 1944 р. 3-я гвардійська армія втратила вбитими та пораненими тисячі бійців і командирів. Не чекаючи, поки закінчиться остаточне знищення окремих груп противника, генерал-лейтенант Лелюшенко Д.Д. наказав бійцям якнайшвидше підготуватися до останнього бою за Нікополь.

Того ж дня війська 6-ї армії вперто просувались на нікопольському напрямі. Після дводенних боїв бійці 244-ї стрілецької дивізії вибили німців з с.Дмитрівка, полки 203-ї та 333-ї стрілецьких дивізій зайняли с.Червоногригорівку, роз’їзд «Пиролюзит», підійшли до північної околиці Нікополя – с. Новопавлівка, де противник запекло оборонявся. Суттєві перешкоди для радянських військ створював німецький артилерійський бронепотяг, який прикривав відхід своїх військ.

Тільки після третьої атаки 592-й стрілецький полк 203-ї стрілецької дивізії майора Лемби П.Т. прорвав оборону противника і оволодів висотою 54,2. Далі для полку відкривався тільки один напрям – на станцію Нікополь. Інші підрозділи дивізії просувались на Нікополь вздовж шосе.

Також у напрямі залізничної станції діяли бійці 333-ї стрілецької дивізії. Розвідники проникли в розташування противника, вивчили обстановку і після повернення доповіли: головні сили ворога відійшли з міста, для прикриття свого відступу німці залишили невеликі групи; місто горить, особливо поблизу станції.

О 23.00 07 лютого 1944 р. раптовою атакою бійці 203-ї та 333-ї дивізії захопили станцію Нікополь. Німці не встигли замінувати та підірвати залізничне полотно та уцілілі будівлі. Було захоплено трофеї: 2 ешелони, 80 автомашин, знищено 36 гармат, 14 мінометів, 27 кулеметів, взято в полон 162 гітлерівця. У цьому бою загинули командир батальйону 203-ї стрілецької дивізії Печорський В.М. та командир взводу 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії Перевозников А.Г., що було непоправною втратою для батальйону.

Довідка. Перевозников А.Г. народився в 1911 р. в м. Барабінську Новосибірської області. У діючій армії – з липня 1941 р. Під час форсування Дніпра 26.11.43 р. Перевозников А.Г. організував переправу взводу на правий берег Дніпра в районі с. Войськове Дніпропетровської області. Разом із бійцями закидав гранатами окопи противника, знищив кулеметну позицію, під час бою за плацдарм керував діями взводу, який відбивав німецькі контратаки. 22 лютого 1944р. йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Меморіальну дошку встановлено на ст. Нікополь.

Оволодівши станцією Нікополь, бійці 203-ї та 333-ї стрілецьких дивізій зав’язали бій з відступаючим противником на вулицях міста. 08 лютого 1944 р. близько 2 год. 30 хв. вийшли на південну околицю міста. Назустріч їм через плавні просувались бійці 3-ї гвардійської армії. Ввечері 07 лютого підрозділи 5-ї окремої гвардійської мотобригади почали просування через плавні. Кожний з батальйонів мав по 2-3 човни, 4-5 плотів. Першими йшли бійці 3-го батальйону гвардії майора Надєжкіна Г.М., завданням якого було захопити плацдарм на території Нікополя та прорватись до залізничної станції. Другий батальйон, який знаходився праворуч від них повинен був форсувати Дніпро та захопити переправу в районі Довгалівки. Перед 1-им батальйоном ставилося завдання вийти на правий берег у районі сіл Сулицьке, Лапинка. Подолавши важкий шлях через залиті водою плавні, 3-й батальйон почав форсувати Дніпро безпосередньо навпроти міста. У першому човні, що дістав берега, були добровольці на чолі з гвардії сержантом Свєчкарьовим О.І., Мірошніченком І.І., Михайлюченком А.Є., старшим сержантом Хохловим К.М. До місця висадки підбігло кілька німецьких солдат, намагаючись захопити гвардійців у полон. Однак десантники вогнем із автоматів знищили їх. Плацдарм в Нікополі було захоплено.

Інший плацдарм захопила група розвідників 5-ї окремої гвардійської мотобригади на чолі з гвардії старшим сержантом М.Мартиновим. Незважаючи на обстріл, бійці допливли на човні до берега і знищили вогневу позицію противника.

За першими десантниками на нікопольський берег почали переправлятися інші підрозділи, а також командування бригади. Артилерійські гармати ворога, що були розташовані на північ від Лапинки, відкрили вогонь по переправі. Але це не зупинило стрілецькі роти, які просувались вулицями міста. Переправу всіх сил бригади організував 322-й армійський інженерний батальйон майора Засімука. Велику допомогу бійцям бригади надавали нікопольці, які на своїх човнах переправляли солдат та офіцерів, їх зброю та спорядження. Найбільше рейсів через Дніпро зробили В.Чорна, К.Горобець, Л.Дядик, В.Череп (кожна по 20 рейсів).

На правий берег висадилась і знищила вогневі позиції німців група бійців 266-ї стрілецької дивізії у складі Юсупова, Чудового, Пушина, Сокова, Куща, під командуванням старшого сержанта Шевельова, які зайняли плацдарм. Відповідно до наказу командира батальйону 1008-го стрілецького полку капітана Красуцького Є.І., переправився весь батальйон, який почав просуватись вулицями міста. Водночас у Нікополі діяла ще одна група бійців 266-ї стрілецької дивізії, яка захопила в полон команду німецьких підривників.

Під час просування по Нікополю, група гвардії сержанта Свєчкарьова О.І. перехопила відступаючу групу німецьких солдат і вогнем впритул знищила її. Розвідники 2-го батальйону встановили Червоний прапор над будинком Нікопольського виконкому ради депутатів трудящих.

Невдачею закінчилося форсування Дніпра і перехід через плавні батальйону 32-ї окремої гвардійської танкової бригади. Внаслідок сильного вогню противника батальйон зазнав суттєвих втрат, тому десант танкістів успіху не мав.

У нічному бою в Нікополі з’єдналися бойові підрозділи 6-ї армії 3-го Українського фронту та 3-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту. Під ранок бій відбувався на західній околиці міста, де відступаючі гітлерівці намагалися стримати просування радянських частин.

В цілому в боях під Нікополем німецькі війська втратили більше 15 тисяч солдатів та офіцерів убитими, пораненими та полоненими. Війська Червоної Армії знищили або захопили в полон 77 танків і штурмових гармат, 900 артилерійських гармат, 840 мінометів, 4000 гвинтівок, тисячі автомашин та іншої бойової техніки.

08 лютого 1944 р. наказами №71 і №72 Верховного Головнокомандування військам 3-го та 4-го Українського фронту, які брали участь у боях за м. Нікополь та в ліквідації Нікопольського плацдарму, було оголошено подяку та на їх честь у Москві здійснено два салюти по 12 артилерійських залпів з 124 гармат: перший – о 20.00, другий – о 21.00.

Наказами Верховного Головнокомандування Збройними силами СРСР №28 та №29 від 13 лютого 1944 р. військовим частинам і з’єднанням Червоної Армії, які відзначилися в боях за визволення м. Нікополя та ліквідації Нікопольського плацдарму німців було присвоєно почесні найменування «Нікопольські»:

– по 3-му Українському фронту:

– 11-й окремій танковій бригаді (8 гв А);

– 3-й зенітній артилерійській дивізії РГК (8 гв А);

– 370-му армійському інженерному батальйону (6 А);

– 326-му армійському інженерному батальйону (8 гв А);

– 62-й окремій інженерно-саперній бригаді (8 гв А);

– 39-му окремому розвідувальному авіаційному полку (17 ПА).

– по 4-му Українському фронту:

– 61-й стрілецькій дивізії (10 гвск 28 А);

– 243-й стрілецькій дивізії (34 гвск 3 Гв А);

– 37-й гвардійській танковій бригаді (2 гвмк 5 Уд А);

– 7-й винищувально-протитанковій артилерійській бригаді ( 5 Уд А);

– 526-му артилерійському мінометному полку (З ГВ А);

– 25-му гвардійському мінометному полку (28 А);

– 322-му армійському інженерному батальйону (З ГВ А);

– 3-му винищувальному авіакорпусу (8 ПА);

– 289-й штурмовій авіадивізії (7 ШАК 8 ПА);

– 31-му гвардійському винищувальному аваіполку ( 6 Гв ВАД 8 ПА)

За мужність і героїзм у боях за м. Нікополь було присвоєно звання Героя Радянського Союзу гвардії майору Надєжкіну Г.М., гвардії старшому сержанту Хохлову К.М., гвардії сержанту Свєчкарьову О.І., Мартинову М.І., гвардії рядовим Мірошніченку І.І., Михайлюченку А.Є., капітану Красуцькому Є.І.

Також за успішні бойові дії по розгрому Нікопольського угрупування німецьких військ та ліквідації Нікопольського плацдарму указом Президії Верховної Ради СРСР були нагороджені орденом Червоного Прапора:

– 4-й гвардійський механізований корпус (3 УФ);

– 5-й окремий гвардійський танковий полк (3 УФ);

– 103-й гвардійський гарматний артилерійський полк (6 А 3 УФ);

– 288-а винищувальна авіаційна дивізія (1 зак 17 ПА 3 УФ);

– 262-а нічна бомбардувальна авіаційна дивізія (17 ПА 3 УФ);

– 5-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія (1 зак 17 ПА 3 УФ);

– 11-а штурмова інженерно-саперна бригада (8 Гв. А 3 УФ);

– 32-а окрема гвардійська танкова бригада (3 Гв. А 4 УФ);

– 50-а гвардійська стрілецька дивізія (3 Гв. ск 5 Уд. А 4 УФ).

08 лютого 1944 р. значного успіху досягла 39-а гвардійська стрілецька дивізія, яка після бойових дій зайняла районний центр с. Чкалово. Ворог втратив близько 800 солдатів і офіцерів, 18 гармат, 10 кулеметів, 200 автомашин, військовий склад.

У той же день частини 74-ї, 47-ї, 35-ї гвардійських стрілецьких дивізій, 15-ї гвардійської мехбригади відбивали запеклі контратаки противника, який кидав у бій відступаючі частини з Нікопольського плацдарму. Окремі населені пункти, зокрема Перевізькі Хутори, переходили з рук до рук. Під час однієї із атак рота Шатохіна І. потайки підійшла до села, увірвалась на його вулиці та зав’язала рукопашний бій з німцями. Шатохін особисто знищив дев’ять солдатів і одного офіцера, однак був смертельно поранений.

Довідка. Шатохін Іван Григорович народився у с. Орловка Курської області. У Червоній Армії – з липня 1941 р. На фронті – з грудня 1942 р. За героїзм і мужність у боях під час Нікопольської операції командир роти 172-ї гвардійського стрілецького полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії молодший лейтенант Шатохін І.Г. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу 03 червня 1944 р. Похований у с. Перевізькі Хутори (м. Орджонікідзе).

Певний перелом наступив 09 лютого 1944 р., після того як частини 8-ї гв. армії з боєм зайняли с. Кисличувате, Січове, колонію Катеринівку, вели інтенсивний обстріл позицій противника.

З’єднання 6-ї армії, посилені частинами 3-ї гвардійської армії, яку було розформовано 09 лютого 1944 р., поступово, під сильним вогнем противника, просувались уперед. Ворог відступив із с. Олексіївка, Старозаводського, знищивши майже всю свою техніку.

Через Дніпровські плавні до старовинних українських сіл Покровське, Капулівка пробивалися бійці 243-ї стрілецької дивізії. Першим просувався 912-й стрілецький полк, проте увірватися в с. Покровське йому завадила глибока затока і річка. Тоді передові групи звернулися за допомогою до місцевого населення. Жінки і діди почали діставати з води затоплені ними човни. Через півгодини з’явилось більше двадцяти човнів з добровольцями-перевізниками. А ще через деякий час пригнали з плавень і паром. Переправившись на другий берег, полк раптовим ударом увірвався в село і зав’язав вуличний бій. Водночас за 912-м стрілецьким полком почали переправлятися інші підрозділи дивізії. Через дві години с. Покровське було очищено від німців, більше ніж 250 солдатів і офіцерів противника було взято в полон, а також як трофеї – залишене ворогом військове майно. У той же день було зайнято і с. Капулівку.

Також жорстокий бій тривав на околиці с. Грушевий Кут, куди вдалося пробитися через плавні частині 59-ї гвардійської стрілецької дивізії. Німецьке командування розуміло, що черговий натиск гвардійців з півдня може призвести до оточення його військ, які відступали з Нікополя. Гітлерівці відтіснили десантників до плавнів і прорвались до штабу 178-го гвардійського стрілецького полку. Перший помічник начальника штабу полку гвардії капітан Бахірєв В.М. вдало організував оборону, в результаті якої контратаку противника було відбито. У цьому бою його було смертельно поранено.

Довідка. Бахірєв В.М. народився 23 листопада 1923 р. в с. Мала Мʼясиха Горьківської області. У Червоній Армії – з 1941 р., на фронті – з грудня 1941 р. За героїзм та мужність у боях по ліквідації Нікопольського плацдарму гвардії капітану Бахірєву В.М. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу 03 червня 1944 р. Похований в с. Ленінське Апостоловського району Дніпропетровської області.

Зранку 10 лютого 1944 р відновилися бої за Перевізькі Хутори і станцію Чортомлик. Фронтальні атаки військ 6-ї армії було відбито вогнем противника і успіху не мали. Просування військ 8-ї гвардійської армії противник відбивав контратаками своїх батальйонів. Окремі населені пункти переходили з рук до рук. Лише вночі на 11 лютого 1944 р. дивізії 4-го гвардійського стрілецького корпусу зламали опір німців і до 9.00 години ранку зайняли з боєм Перевізькі Хутори, с. Перевізьку Балку і станцію Чортомлик,а також захопили 2 ешелони, 20 гармат, 1000 автомашин. Німецькі підрозділи організовано залишили свої позиції і перейшли на лівій берег Базавлука, де підготували оборонний рубіж. Бої відкотились на захід.