1 жовтня – Україна відзначає День захисників та захисниць України. NikopolART публікує добірку віршів письменників Нікопольщини.
***
Якщо янголи дійсно існують,
Вони не сидять на хмарах,
Вони на кордоні пильнують,
Щоб ворог загинув марно.
Їх крила – то наші стяги,
Їх німби – кевлар і залізо,
Їх душі – повні відваги,
Їх сила – потужна і грізна.
У серці горить багаття.
Незламні герої безстрашні.
Вони – наші сестри і браття,
Вони – світлі янголи наші.
***
Щоденно ризикуючи власним життям,
Життя рятуєте ви нам.
Ви спокій наш оберігаєте,
Від ворога землю захищаєте.
Всю силу й міць у боротьбу вкладаєте,
Мир і спокій в Україну повертаєте.
Безмежна вдячність воїнам добра,
Без вас не було б світла, лиш пітьма.
Дай Боже вам здоровʼя і наснаги,
Терпіння, мужності й відваги.
Молитись й далі будемо за вас,
Щодня, щомиті, повсякчас.
***
Осінь безжально тепла…
Осені це не властиво…
І у чеканні отерпло
Поле, чекає на зливу…
Хоч би малесенька мгичка,
Хоч прохолодний вітер…
Та аномально незвично
Спека продовжує гріти.
Ось, в небі гуркнуло наче!
Може гроза із градом?
Ні, крізь повітря гаряче
Знову летять снаряди…
Знову ракети смерті
Ріжуть прозоре небо…
Контури літа стерті
Може усе так треба?
Пада до долу листя
Ні, не від часу – від жаху…
Осінь війни боїться…
Осінь насичена страхом…
Автор: Сергій Рубан
Про захисників та захисниць України у віршах
Моєму захиснику
Твої очі я не забуду,
ти у пеклі гориш на війні,
я на тебе чекаю додому
і тільки голос в моїй голові.
Твоїм словом до мене говорить
і від слів тих ущухне мій біль,
повернутись мені обіцяєш,
я довірила серце тобі.
Мій воїне, сонце кохане,
я за тебе щоденно молюсь,
щоб кулі тебе не чіпали
і ти скоро до мене вернувсь.
Я плачу ночами і знову
запитання зрина наяву
за яку ж ти провину, коханий,
мусиш знову іти на війну?
Наші хлопці стоять на Голгофі
і вкриває їх градом арта,
не рятує від того страхіття
навіть зроблена кимось броня.
Ти десь там, я ж у місті на Ворсклі
і чекаю на тебе назад,
твоє слово тепле і досі
у долонях моїх завмира.
Воно, наче пташка, тріпоче
і до серця горнеться мого,
звістку чекатиму знову
і сльози при тобі не зроню.
Я чекаю дзвінка, але тиша
вбивча, тиха і навіть страшна,
знаю я – іде лютая битва
і палає під вами земля.
Мій коханий, ти взяв в руки зброю,
щоб майбутніх дітей захищать,
ти – мій воїн, сили якого
жодним бідам уже не зламать!
Автор: Юлія Дорошенко
***
Брати та сестри, рідні побратими!
Бажаю вам здоров’я та всіх благ!
Триматись міцно, триматись що є сили,
Зібравши душу й волю в свій кулак.
Підтримай брата, коли буває важко,
І він колись підтримає тебе…
Та бути поруч, можливо комусь тяжко,
І він Надію на крилах принесе…
Гутом тримайтесь, разом буде легше!
За вас, за всіх, майбутнє в нас одне
Повір у себе! Слабкість – найдешевше
Тримайся друже! А лихо то мине…
Автор: P.A.N.Aleks
05.09.24.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.