Любовна лірика письменника з Нікополя Валерія Масагора на сайті NikopolART.
***
Вона приїхала, здається, із Верони?
А він прийшов в літах і без прикрас.
Зник навкруги і Всесвіт десь, і Час…
Він…цілував їй руки на пероні.
***
На ріці життя глибокій
Розвели мости.
Я живу з одного боку,
А на іншім ти.
І човни усі розбиті,
Навіть втік Харон.
………………
Аж гребе хтось у кориті…
Чи то може дрон?
Весла б’ють, та все даремно,
Наче тягне вир.
Гра в густім тумані щемно
“Реквієм” клавір.
А корито б’ється в хвилях,
Вже не чути “SOS!”,
Бо одна “нечиста сила”
На готові трос
Тут як тут подать готова.
Душі – не ціна!
А на березі одному
Йде страшна війна!
А на березі другому
П’ють “Во славу!” мед.
Навіт Бог у колі сонму
Нині, як повпред…
Навіть бог махнув рукою,
Скрючив в дулю перст.
Не пройшли ж бо ми з тобою
Найпростіший тест:
І не любим й “не возлюбим…”
Третю тищу літ.
Не пройшли ми “мідні труби”-
Нидієм від бід.
На ріці життя глибокій
Розвели мости.
Правлять Світом цим жорстоким
“Роги і хвости”.
І тріщать хребти від хрусту:
Суд Прокруст рядив.
Бачив я, як Бог капусту
У селі садив!..
Валерій Масагор – любовна лірика
Торкнуся вуст твоїх
Торкнуся вуст твоїх. Давно не цілував.
Чи то вже звичка втрутилась до мрійності?
Було ж, колись, і квіти дарував…
А нині, наче двоє в безнадійності.
Торкнуся вуст твоїх. Вже присмак їх забув.
Вони ж давно невживанно-настояні.
А пам’ятаєш, як кохалися: мов зсув
У горах по весінній сніжній повені.
Торкнуся вуст твоїх. Й посивілих вже скронь,
Неначе сіллю рясно пересипаних.
Й, колись давно, цілованих долонь,
З яких було немало щастя випито.
Торкнуся вуст твоїх. В знемозі припаду,
Як припадав, колись, ночами літніми.
Коли піймав нас батько у саду,
Коли іще були з тобою майже дітьми ми…