“Соловей, Жук та Цикада” – версія притчі В.Сухомлинського “Соловей та Жук”. Її написав письменник з Марганця Сергій Рубан. Розповідає NikopolART.
На старій вербі Соловей співав,
Все витьохкував душевні серенади.
Біля Солов’я чорний Жук літав,
Скрекотала у траві стара Цикада.
«Слухайте мене, – мовив Соловей, –
Скільки будете псувати ви природу?
Я співаю гарно для усіх людей,
І закоханим дарую насолоду.
Ваше ж скрекотіння тільки всіх ляка.
Ну кому потрібні «співи» ваші?
Користі від вас – як від будяка.
Світ без вас був набагато б кращим!»
Жук на це пташині гідно відповів:
«Світ без всіх нас просто неможливий!
І Жука гудіння й солов’їний спів,
І Цикади скрекіт – все важливо!»
Соловей регоче: «Не сміши мене,
Ну навіщо ти потрібен людям?
Он дивись, дитина за водою йде.
Хай вона візьме нас і розсудить».
Щиро посміхнулась дівчинка мала:
«Співу Солов’я я дуже рада, –
Трохи постояла й твердо додала, –
Як же можна без Жука й Цикади?”
24.12.2020 р