Розповідь «Роздуми у дзеркала» від Олега Ольгина на сайті NikopolART.
” – Якщо продукт зіпсований, то його прикрашають брехнею та гарними словами”.
Я недаремно почав свою розповідь цією цитатою. Її автор – Ромен Гарі, французький письменник, а він, знав секрет, як маніпулювати довірливим читачем. Він навіть, двічі здобув Гонкурівську премію, яка, до речі, ніколи не видається повторно.
Втім, маніпулювати чиєюсь довірою, це питання твоєї совісті… як любив повторювати одесит Михайло Жванецький, як то він казав:
” – Мені здається, що совість – це присутність Бога в твоєму серці… Вона ж раптово може заговорити. І тому, звичайно, бажалося, щоб не тільки стояти в храмі, тримаючи свічку…, і нічого не відчувати, окрім втоми, а щоб ще наслідки від цього стояння в храмі були…”
До речі, а що таке совість? Може, це дзеркало твоєї душі? Тоді ще одне запитання: – А що таке дзеркало?
Щодня, прокинувшись, ти, мій друже Читачу, бачиш своє відображення у дзеркалі. Добре, нехай не кожен день… Але не буває дня, щоб ти не побачив свого дзеркального відображення. Най не у своєму дзеркалі. Най у дзеркалі заднього бачення своєї автівки.
У психології, є навіть таке поняття – ефект дзеркала. Це коли ти, побачивши себе в дзеркальній вітрині крамниці, гордовито розправив плечі та пружинячою ходою, продовжив свій шлях. А пройшовши декілька кроків, знову перейшов на свою звичайну ходу.
Ну і як? Ти задоволений собою? Між тим, бути собою доволі складно. А все, завдяки твоїм звичкам. Ось, погодься зі мною, мій друже Читачу, що кожен з нас, впевнений, що розуміє різницю між правдою та брехнею.
Але…, варто нам глянути в очі своєму відображенню у дзеркалі і ми миттєво забуваємо всі факти та докази, що нагадують нам, про те, що образ у дзеркалі – це безтільна, неіснуюча ілюзія… І поки ми дивимося в дзеркало, ми впевнені — це я. Але, твоє відібраження у дзеркалі, не здатньо на диї…
Роздуми у дзеркала
Цікаво, що здатність логічно мислити і критично оцінювати, відразу повертаються! Варто тобі, тільки відірвати від дзеркала свій погляд. А ось втрата реальної оцінки видимого в дзеркалі образу і беззавітна віра йому, як своєму власному, вказує на твій, мій друже Читачу, неприродний стан. Цей стан зветься гіпнозом, або ілюзією. Ну це таке, що комусь, більше до впадоби… При наймі, можно все це, і твоїм єгоізмом назвати…
Природно, що вірячи побаченому у дзеркалі, ти намагаєшся змінити себе так, щоб сподобатися собі! Ох, вже ця віра! Завдяки вірі, ми віддаємо свою волю тому, кому довіряємо. А якщо твоєю довірою маніпулює, дуже майстерний маніпулятор?
Якось мудрець помітив, що найбільший ворог завжди ховається там, де ми найменше його шукатимемо. І багато з того, що ти знаєш з історії дзеркала, каже тобі, що швидше за все так воно і є! Пригадай, до речі, міф про Нарциса…
Ось чому, розумними ми вважаємо тих, хто з нами погоджується! Однак, навряд чи в цієї помилці, можна звинувачувати дзеркало. Не сперечаюся. За допомогою дзеркала, можна отримати втіху для душі. А можна й глянути в очі правді…
Втім, роль дзеркала, принаймні в галузі наших соціальних контактів, сьогодні виконує екран смартфона. Ось давай у нього і подивимося. Як ти вже зрозумів, мій друже Читачу, що завжди і скрізь, свій вибір, тобі доводиться робити самому. Без огляду на дзеркало, чи чиюсь інтернет думку. І неважливо, тікаєш ти від проблем, чи ні. А може, ти ігноруєш їх… Головне, щоб вибір був твій. Адже, твій вибір – це твоє майбутнє життя.
А людям ліньки робити вибір… Їм затишніше жити на брехні своїх ілюзій. І тоді вони становляться толерантними до брехні. І починають вважати брехуна, шановною людиною. Постійно убаюкуючи себе: – А що в тому поганого? У кожного свої недоліки…
Шведська письменниця, Астрід Ліндгрен, писала: “- Долі світу вершаться в дитячих колісках… Саме там вирішується, чи стануть завтрашні чоловіки і жінки душевно щирими людьми, людьми доброї волі, або скаліченими індивідами, які користуються кожним випадком, щоб ускладнити життя своїм ближнім”.
Від себе додам, якщо дитина, з дитинства розумітиме, що брехун, втрачає статус шанованої людини, то подорослішавши, у неї буде довічний імунітет, на толерантність до брехні.
При цьому, дитина, буде з брехуном спілкуватися – але не поважатиме його. Дитина буде розуміти, що до брехуна, завжди будуть ставитись з недовірою, що саме по собі виключає повагу. Адже недовіра не сумісна з повагою. А повага, ґрунтується на довірі. А довіра – це те, що зближує нас один з одним.
Та й не буває альтруїстів серед брехунів… Адже брехун, не здатен виконати обіцянку, він заздалегідь прораховує варіант її невиконання.
Нажаль сьогодні, мій друже Читачу, багато твоїх знайомих, толерантні до брехні. Вони здатні прощати брехунів. Здатні прощати брехуну, крах своєї надії. Здатні дозволяти брехливому ляльководу маніпулювати собою…. А хіба вперше таке с тобою сталося?
Тож, може і тобі, мій друже Читачу, варто припинити спілкування з брихунем. Припинити любити тих, хто тебе не любить? Припинити усміхатися тим, хто не посміхатиметься тобі у відповідь? Втім, рішення лише за тобою…
І ось про що я хотів тобі нагадати, мій друже Читачу. Я знаю, світ різноманітний. Але треба уникати людей, які не бачать нічого, крім свого відображення в дзеркалі. Треба відвертатиися від людей, для яких омана – це спосіб життя. А також, крім усього іншого, нема сенсу терпіти тих, хто не заслуговує на твоє терпіння.
А якщо ти, мій друже Читачу, припиниш бути толерантним до брехні, як знати, може і твоє життя зміниться, та й не лише твоє!
Ось такі думки, відвідали мене, цього прохолодного травневого вечора.