20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні. NikopolART пропонує вам ознайомитися з віршами нікопольських письменників про Героїв революції гідності.
“Небесна сотня”
Чому ви, матінко, в сльозах,
Чому дивлюсь згори додолу,
Чому кружляю в небесах
Над рідним Києвом по колу?..
Чи це наснилося мені,
То, прошу, розбудіть скоріше,
Що ніби тіло у труні
Моє лежить і вже не дише.
А поряд мене ще стоять
Під прапорами домовини.
Згори дивлюся – в них лежать
Мої вояки-побратими.
Кругом палаючі свічки…
І зникли всі криваві плями…
Їх змили нині сліз річки
Пролиті у церквах над нами.
Дивлюсь на все з таких висот,
Де навіть сокіл не літає,
Де тиша, що не знає нот,
Тому ніколи не співає…
Які незвичні почуття…
Невже тепер я крила маю?
Чи може, я пішов з життя?..
Чому ж біль досі відчуваю?
За рідну землю і братів
Усіх, хто вийшли на майдани
Супроти влади і катів–
Щем невимовний ятрить рани.
О Боже, як чоло болить
Пробите кулею, в нім дірка!
Я пам’ятаю – впав й за мить
Злетів у небо, наче зірка.
Так… так! Нарешті зрозумів!
Та це ж мене Майдан ховає,
І той сумний церковний спів
В останній путь випроводжає.
Гадаєте мене нема?
Але, повірте, я існую!
Душа свідома і жива,
Все бачу, розумію, чую.
Не маю я тепер очей,
Та сліз моїх прозоре море
Проллється навесні дощем
На землю, на її простори.
Я не один посеред хмар,
Нас тут вже є “Небесна сотня” –
Поклавші серце на вівтар
І душу, що не є самотня.
Тепер ми вільні назавжди
У світі, де нема тиранів,
Нема страждання і біди
І, головне, нема кайданів.
Не плачте, мамо, Божий суд
Свій вирок виніс вже по суті.
А ми несемо варту тут
Людьми і Богом не забуті!
23. 02. 2014 р.
Наталя Волинець
***
Повиростали, порозбрідались, хто куди,
У кожного життя своє.
Згадайте,що всі ви є брати,
зайдіть до хати рідної,
За стіл ви сядьтеза один,
Рішайте разом, як ту хату зберегти,
Як землю обробити,
як рідну неньку Україну обновити!
Не треба крові і війни, ми ж люди не скоти!
Не треба нам героїв мертвих!
Ви ж кричали: «Нас багато, нас не подолати!»
Так що ж ви слухаєте псів заморських і неньку
Ділите шматками!
І хто б не жив на ній- він теж родина!
Схаменіться, зупиніться,
За стіл сідайте за один,
І разом, всі, вирішуйте, як далі жити!
Елена Кочерженко
Пливе кача в нікуди…
Пливе кача, люди усе плачуть,
Порошенко й Тимошенко – по трупах
до влади і грошей скачуть…
І паплюжиться кров Героїв святая.
Ті, що вбили їх – не понесуть кари…
Ті, що катували нас – олігархам не цікаві…
Їм би гроші , їм би влади, а що ми?
Ми їм даємо влади… (?)
Пливе кача, Україна плаче…
Костянти Іватович
1 квітня 2014
Сергей Нигоян…
Да, Сережа, я тебе обязан
Память твоей жизни не предам
Ты теперь со мною кровно связан
Связан с моей жизнью, как Майдан
Первым пал на улице Грушевского
Ты тогда всего- то и не знал
Колосом, по жизни отшумевшего
Семена свободы разбросав…
Тот январь нам на века запомнится
Пал за убеждения пацан…
А в селе всплакнула тихо звонница
Полоснув по пламенным сердцам
Материнский плачь покрыл Вселенную
Поснимали шапки казаки
И покрыла памятью, нетленною
Эта скорбь Украинской земли…
Так вот смерть режимы и свергает
Так вот дети жертвуют собой
Так вот в этом Мире побеждают
За свободу, веру и любовь.
Вот и я строкою преклоняюсь
Ты – один из лучших сыновей…
Я тобою, братик, восхищаюсь
Кланяясь пред мамочкой твоей.
Автор: Юрий Фрол
***
Вони вірили у світле майбуття
І найцінніше віддали — своє життя.
Лунатиме їх голос навкруги,
Поки на землю падають сніги.
То голос правди, віри та добра,
Нагадування про нас і про права.
Палав Майдан, вогні горили
Та боротьбу не припинили,
Відважно там народ стояв
І перший постріл пролунав.
Летять ангелики у засвіти,
Торкнувся біль душі-струни.
Роки біжать так швидко й безупинну,
Ми памʼятаємо кожнісіньку хвилину.
Ваш подвиг буде жити серед нас,
Небесній Сотні не підвладний час.
Автор: Тетяна Прокоф’єва