Покров – місто у степу

Не варто говорити про те, що наше місто знаходиться у степовій зоні – усі ми, його мешканці, і так про це знаємо.

Але чи впевненi ми, що живемо в напрочуд мальовничому та красивому місці?

Поговоримо про те, що будь-який з нас може спостерігати щодня таку красу, але, не помічаючи її, проходити повз, так і не зупинитися, так і не помилуватися пишнотою та різноманітністю фарб, тонів, відтінків, нюансів кольорової гами, які використовував Автор у створенні цього розкішного земного шедевра – нашого земного дому!

Захоплюватися і надихатися нашим українським степом може, мабуть, навіть сама найдосвідченіша і найпізнаніша в мистецтві живопису, літературі та музиці, вінець Божого творіння – людина.

В ідеальній картині степу немає жодного зайвого мазка, немає жодної непотрібної рисочки, крапки або коми – все на своєму місці і не потребує доопрацювання та виправлення великого Майстра.

Прогуляємось околицями міста, сядемо на свої велосипеди і опинимося з вами у справжній казці, яку подарував нам наш Творець – Художник нашого рідного степу!

Дорога до нашого батьківського будинку від розвилки і до дахів багатоповерхових будинків проходить мальовничою місцевістю, яку готовий оспівувати у своїх піснях, билинах і баладах найталановитіший і віртуозніший виконавець. А якими чудовими картинами нашої природи можна милуватися самому лише переступивши поріг свого будинку!

Низка червоноголових маків тягнеться на кілька кілометрів нашої дороги до улюблених пенатів. У високій, соковитій та зеленій траві купаються білокрилі ромашки, підняли голову вгору, вітаються з небом та сонцем блакитні волошки. Не відстають від волошок і синій цикорій, жовтоголовий безсмертник, адоніс, грицики та рожевощока конюшина – всі вони вітають блакитні небесні простори і кучеряві та таємничі хмари, що пропливають над ними. Тільки підніміть голови вгору, і ви станете свідками воістину чарівного видовища!

Особливе місце флори, що росте на околиці нашого чудового міста, займають маки – не помітити їх просто неможливо!

Їхні рухливі й цікаві голови підглядають за тими, хто проїжджає і проходить повз них, за тими, хто не помічає цю пишність.

Маки кланяються на всі боки, проводжаючи і запрошуючи помилуватися на їх буйний колір, бажаючи, щоб до них доторкнулися, просто провели рукою по їх тонкому, з ворсинками стану, відчули м’якість, ніжність і бархатистість їх пелюсток, заглянули в центр квітки – туди, звідки дивиться на вас зелене око – коробочка з насінням, в обрамленні довгих, чорних та пухнастих вій.

А тепер давайте підглянемо за закоханими, які влаштували собі пікнік поруч із галявиною, на якій сміються маки та посміхаються ромашки. Тільки тихенько і обережно, не будемо їм заважати, гаразд?

На строкатій ковдрі ми побачили юнака та дівчину. Назвемо їх образно – Лукаш та Мавка.

Голову красуні обрамляє вінок із польових квітів, в який, здавалося, були вплетені всі думки закоханих, у центрі яких було кохання – трепетне і ніжне, як і всі степові квіти та трави, які є окрасою українського степу.

Поруч у траві лежить гітара – сім струн ще чекають на свій вихід на сцену.

Вітер просто у вуха наспівує закоханим якусь чарівну мелодію, від звуків якої хочеться не тільки підспівувати, від неї хочеться дихати на повні груди і вдихати, вдихати, запам’ятовуючи на все життя дивовижні і ні з чим не порівняні аромати українського степу!

Голова Мавки лежить у Лукаша навколішки. Ласкавий вітер легенько смикає її довге русяве волосся, яке досягає своїми кінчиками зеленої трави.

Поруч із молодими людьми стоїть пляшка з рубіновим вином. Біля посудини з напоєм переливаються всіма кольорами веселки кришталеві фужери.

Ви скажете, навіщо потрібно було брати з собою в степ такий крихкий кришталь?

Кришталеві фужери є доповненням та додатком до феєрії тиші та звуків, до мелодії та стукоту сердець, які стукають в унісон, до зародження справжніх, щирих та справжніх почуттів, які будуть із цими закоханими, сподіваємось, вічно.А за спинами Мавки та Лукаша шелестять зелені стебла пшениці. Вони, як і широка повноводна та хвилююча річка, звуть коханих взяти до рук книгу, в яку вони впишуть свої імена.

І скільки в поглядах цих молодих людей віри, надії та радості! Дуже хочеться, щоб вони були щасливими!

Як ви вважаєте, чи є степи джерелом любові, добра і натхнення?

Якщо ви ще сумніваєтеся, залиште на кілька хвилин ваші повсякденні справи та опинитесь за містом – там, де пшениця, маки, ромашки та волошки співають пісні душі, пісні нашого широкого та щедрого українського степу!