Ми так часто кажемо « Дай, Боже», що сприймаємо за норму і забуваємо дячити за те, що в нас є. Сьогодні прокинутися ранком – розкіш, мати дах над головою – щастя.
Наше вранішне « Як ти?» – заряджає позитивом на весь день.
В нашій відповіді : « Не дочекаються!» – стільки мужності, що вистачить на всіх.
І ми ніколи не буваємо одні, якщо дійсно віримо.
Бо Ми – Єдині у своєму прагненні жити у мирі та злагоді на своїй, Богом даній землі.
***
Я дякую, Боже, що я ще жива,
Що помічаю у світі Дива!
Що можу ще чути пташині пісні,
Що можу ще спати спокійно вночі!
Я дякую, Боже, за мого чоловіка:
Чемний, спокійний, талановитий!
Люблячий мене душею та тілом,
Дякую, Боже! Всіляко й всеціло!
Вдячна я, Боже, за ранок в країні,
За смачний обід, за тиху вечерю.
Що чуєш мене і вдень, і вночі,
Та Янголів шлеш на підмогу мені!
Я дякую, Боже, за всі негаразди!
Є привід подяку тобі написати.
Я дякую, Боже, тобі за родину,
За сильну й могутню мою Батьківщину!
За те, що здорові мої діти й онукі –
Я дякую, Боже! Всіляко й всеціло.
Я дякую, Боже, тобі за синів,
За наших славетних Захисників!
Я дякую, Боже, за Друзів надійне крило.
Дякую, Боже, тобі за Добро,
Що множиться світом, у люди іде.
Що любиться мені, бодай попри все!
Дякую, Боже! Сьогодні та завтра!
Дякую, Боже, тобі повсякчасно.
Олена Попова