Свою патріотичну лірику на сайті NikopolART юний бандурист Богдан Пилипов.
Вірш присвячений творчості Т.Г.Шевченка.
Твори Кобзаря-пророка
А ні трішки з часом не забуті
Ріки правди в думах , в кожнім слові,
Автентичність почуттів розкутих.
Сила у могутності свідомій
Грому з неба,блискавкам подібні,
Різні він змальовував нам долі
Й волею в піснях літа розквітли.
Гениальністю наповнюючи душі…
Обрії свободи надбання, вже вдалі.
Розпинаючи у болі потонули
Образи знедолених світів.
Вірності сміливих гайдамаків
Винятковість у вірі витязів
Чисті води правди не сховати
Шляхетної не змить крові.
Епосом літописів правдивих
В кожнім вірші велич
Честь та єднання
Енергічність викликів
Народних до братерства
Козаків нащадків
О любові, о красі землі !
***
Що сказав би Богдан Хмельницький
Внуки, правнуки і діти
Сором мені з вами!
Де поділи дух козачий?
Де пісні сховали?
Поразкрадали могили
Січ затопили.
Любі ,ріднії кровинки,
Що ж ви наробили?
Відкоркуйте свої душі!
Нехай світ побаче,
Не все знищили бандюги
Від світу створіння.
Віра буде!
Буде й ненька вільна Україна!
У СОБОРІ МОЄЇ ДУШІ
Постають запорожці із списами
Височиють мов зорі в ночі.
Всі вони є з козацькими рисами
І пророки там є, і св’яті
Скіфи є, й є авжеж характерники.
Скільки б років ці сили не спали
Понадхмар’ї у чистих висот.
Засрібляться – заблискають
Обороною не похитнною!
Вороги відійдуть чорним попілом.
Хоч снаряди урізнобіч свистять.
Спека бою червоним плаває
Сажой падає по садах
І чадіє все тими вирвами
Запорошенне в глибинні гілля.
Разом з банями та шпилями
Заспіває в дзвіниці життя.
Та ми бій оцей -точно виграєм!
Бо є світло в нас!
Бо весь світ за нас!
З нами Бог!
У злодюг темна-темрява
Най вона буде висміянна
Повернеться їм порожнечей
Тою болю що нам принесла.
Україна моя вистоїть.
Україна завжди любов!
Україна в молитві висповідана.
Україна то й є наш Собор!
***
МОЯ РОСКВІТЛА УКРАЇНА
А немає тої долі
Щоб лише в любові.
Є і сором і зневага
Від людскої волі.
Скільки років розпинали
Скільки раз дурили
Скільки бруду виливали
Крали і ділили.
Скинь же з себе ті кайдани
Вже багато світла.
Вже прийшла весна та лютта
Доля із століття.
Відкоркуй ти своє серце
Є любов до краю
Воно в тобі і у мені
Силою зростає!
Знов і знов,ти це є мусиш
Мила люба ненька.
Ти любов свою роками
Пронесла рідненька!
Від падіння чи від болю
Козак не здається
І у серці парубоцькім
Проллісок проб’ється.
Я люблю цю свою землю!
І вона взаємно!Вона любить
Й покриває усіх-всіх таємно
Проводжає зі сльозами у дощі тепленькім.
Тоді знову зустрічає
Бо кожний вернеться…
Чи дорогою чи морем
Човен той приб’ється.
Небом може та голубка
Біле янголятко, долетить
І не забуде попросить у татка
Волі й долі,сили й мрії.
Щоб край свій любити
Щоб за землю Українську у житті радіти.
Зустрічати своїх рідних і квітки збирати.
Щоб радіти і любити а не горювати!
#Це_спадок_мій і це моє коріння