У грудні 2024 року побачила світ ще одна збірка віршів Олександра Варицева. Її назва «З Україною в серці».
Повідомляє NikopolART.
Олександр Варицев – волонтер, автор віршів та пісень. Почав писати вірші на початку повномасштабної війни. Видав три книги – “Буде жити моя Україна “,“Віршики від діда Сашка“(для дітей), “Пам’ятаємо“. А 20 грудня 2024 року автор повідомив у ”Фейсбук”, що з’явилася його четверта збірка віршів і пісень «З Україною в серці».
Вийшла друком ще одна збірка віршів Олександра Варицева
На 86 сторінках книги «З Україною в серці» є вірші й пісні написані Олександром у 2023 й 2024 роках про людей, волонтерів й побратимів. Для її друку автор оголошував збір коштів, адже власні книги він дарує людям.
Видати четверту книгу власних рядків Олександру Варицеву допомогли: Вікторія Блищик, Андрій Атанов, Ольга Садикова, Лариса Якименко, Віктор Хлонь, Алла Савченко, Андрій Нестеров, Василь Баранчук та Анжела Петришина.
Представляємо декілька віршів Олександра Варицев з книги «З Україною в серці»:
ЗА 100й НІКОПОЛЬСЬКИЙ БАТ!
Кажуть люди, коли все на сто відсотків,
У житті у вашому гаразд –
Вам щастить! А я прошу за хлопців,
Та за сотий, нікопольський БАТ !
Дай їм Боже витримки та сили!
Зміцни дух Братів, допоможи!
Янгол! – Їх закрий своїми крилами !
Побратимів мамам збережи!
З Вами ми Брати! Хоча не поруч,
В нас болить так само, як і в вас…
Кожну мить ми просимо у Бога-
-Збережи життя їм, Отче наш!
Богородиця! Закрий своїм Покровом
Кожного з Братів та і Сестер!
Всі Святі – хай вас оберігають!
Просимо Марію кожен день!
Всім, хто щит в руках тримає –
-Господи Всевишній – ПОМОЖИ!
Вони спокій, мир оберігають,
Тож за них у Бога просим ми!
ПОБРАТИМАМ НІКОПОЛЬЦЯМ…
Ми прокидаємося з ранку, знов і знову,
Всі бачимо природу та красу,
Яку весна дарує всім нам вроду.
Але, яку сплатили ми ціну?…
Хто дарував нам часу ще прожити,
Побачити із ранку сонця схід?…
Це нікопольці, наші Побратими,
Які залишаться у пам’яті на вік!…
Всім містом ми за Вас благаєм Бога:-
-Ти відпусти гріхи їм та прости…
Скінчилася життєва їх дорога,
Але у пам’яті залишаться Вони!
Гордєєв Олександр, Алік Ковтун,
Сергій Царенко, Чекменьов Ілля…
Хай Божа Мати біля раю, у порога,
Зустріне Вас та відведе в місця
Місця, де Вас чекають Побратими,
Повернення немає звідкіля…
Спостерігати будете за нами,
Олейніков Максим та Пилипенко Саня…
Родинам Вашим – Шана та Повага!
Низький уклін та наші співчуття…
Поставимо свічки за Ваші душі в Храмі…
В серцях у наших – Ваші імена!…
МИ ДІТИ НЕБА
Часами, у віршах, я прошу всіх людей:-
-Звертайтеся до Бога за солдат, дітей!
І в серці вірте в Неньку Україну!
Та поважайте один одного, родину!
Шануйте землю, де ви народились,
Любов вкладайте у дітей та милість!
Своє життя цінуйте та людей,
Що поруч з вами серцем та душею!
Увагу рідним своїм подаруйте,
Та на дурниці часу не марнуйте.
Живіть у мирі, з друзями спілкуйтесь,
Тримайте, не втрачайте свою сутність!
Бо «ті», що зірки з неба захопили,
Повагу, шану у серцях згубили.
«Піар» дорожче став їм за життя,
Та хай всі разом йдуть у небуття!
А ми за волю та за неньку Україну,
Із клятих «орків» виб’ємо пухлину!
Ми Діти Неба ! Як там -ми ХОХЛИ!
Нехай тремтять «кацапи», вороги!
Ми стоїмо за землю, за свій край!
Про це, народе, міцно пам’ятай!
СТОЯВ БУДИНОК…
Стояв будинок біля моря,
«Каховського», було таке…
А ще були пляжі навколо,
Та пиво «байхове», живе…
Там тополі росли , високі…,
Збирався весь місцевий люд.
З човнами, там, були причали,
Та під вітрилами «Яхт Клуб»…
Були там бари, ресторани,
Морозиво – таке смачнЕ…
На сонці грілися містяни,
А біляші? – ну, то таке…
Був порт свій, баржі та пороми,
Баркаси хвилі розрізали.
Відпочивали всі від втоми,
І місця всім нам вистачало!
Писати можу я поему,
За наш чудовий дивокрай…
То Нікополь, славетне місто,
Людьми багатий – місто рай!
Стояв будинок біля моря,
Стояв собі, та вже немає…
Руйнують «орки» все навколо…
Щоб руки в них повідсихали!
А місто вистоїть і буде
Стояти далі – на століття!
Бо ми тебе, коханий, любим,
І захищатимемо вічно !
ЛЕГЕНДАМ ФУТБОЛУ НІКОПОЛЯ
Усіх , нажаль, гравців я не згадаю,
Були часи, минули ті рокИ…
Родинами на стадіоні ми збирались,
Щоб вболівати за улюбленців своїх!
Команда наша – Нікопольський «Колос»,
Славетне «військо» на полях!
Зривали по суботах люди голос,
Історія творилась на очах…
Володя Ємець, Кучеревський,
Та Вебер, Павлов, Погорелов,
Вели до Перемоги, тренували «левів»,
Нечаєв, Лісенчук та Журавльов.
Які баталії були на тому полі !
Дивилися всім містом, під пивко…
Ми вболівали разом, всі, за «Колос»,
Ми пам’ятаємо, хоч це було давно!…
Легендам нашим – Пам’ять та Повага!
За те, що браму нашу боронив,
Сергію Кирієнко – Слава! Слава!
Колись, мені футболку подарив…
Та пам’ятаєм «Трубник», Варжеленко!
Георгій потім у «Динамо» грав…
А раптом, раз… і защемило серце…
Ти спорту все своє життя віддав!
Живуть у нашому, у місті перемоги,
Живі легенди нашого футболу.
То Анатолій Гуциловський та Пантілов,
Блажевський Ігор, та і слава Богу!
А кого не згадав, не ображайтесь!
То вірш – Подяка, Шана ВАМ!
Усім, хто надавали місту радість,
Є з кого брати приклад «пацанам»!
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.