Легендарний кошовий отаман Іван Сірко похований на Нікопольщині. Саме про нього і козацтво Дніпро ОВА розпочала цикл просвітницьких відео «Унікальна Дніпропетровщина».
Повідомляє NikopolART.
Пишуть у документах тієї епохи про Івана Сірка – як людину, яка мала унікальні здібності. Цією пам’яттю живе ця земля й сьогодні.
Українське козацтво — історичне явище, оповите легендами та переказами. За місце своєї дислокації козаки обрали Великий Луг — дніпровські плавні, що лежали за порогами Дніпра.
«Пугу-пугу, козак з Лугу» — це козацьке привітання лунало тут, на землях запорозької вольниці. Бо ми знаходимося саме там, звідки, за словами істориків, розливалася козацька воля. Тут розташовувалися п’ять із восьми Запорозьких Січей. І Дніпропетровщина пишається тим, що саме на цих землях свого часу виникло унікальне явище — запорозьке козацтво. Великий Луг був дивовижним місцем в історії України — природною перлиною з десятками річок і проток. Саме тут існували Запорозькі Січі: Томаківська, Базавлуцька, Чортомлицька та інші. Це святе місце приваблювало істориків, дослідників і поетів.
Згідно з документами тієї епохи, вже з кінця X століття дніпровські пороги й плавні стали місцем колонізації мешканців Києва, Канева, Черкас та інших міст і сіл України з метою господарського освоєння цього багатого регіону. Саме тут виникали козацькі «входи», які у промислових масштабах добували рибу. За це «живе золото» козаки — вільні озброєні люди — отримували платню, за яку могли купувати мушкети, продукти та інші необхідні речі.
Великий Луг був природним лабіринтом із проток, островів, боліт і озер, де можна було надійно сховатися від ворога. Історики зафіксували на острові Томаківка укріплення, які ототожнюють із Томаківською Запорозькою Січчю.
У 1965 році, під час завершення будівництва Каховського водосховища, керівництво радянської влади ухвалило таємне рішення про затоплення місць розташування п’яти найвідоміших Січей — Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької та Нової.
Це було зроблено, щоб проголосити єдиним місцем існування Січі острів Хортиця. Лише після проголошення незалежності України з’явилася можливість дослідити архівні та картографічні матеріали. З’ясувалося, що острів Томаківка не затоплений, а відокремлений гідротехнічними спорудами. Місце укріплень Томаківської Січі збереглося, хоча й зазнало змін через діяльність людини.
Завдяки Нікопольській археологічній експедиції було виявлено залишки валів і ровів. Також встановлено, що Микитинська Січ є початком сучасного міста Нікополь. Таким чином, Нікополь — єдине місто України, що походить від такого унікального центру державотворення. Саме тут, на Великій козацькій раді, де зібралося близько 30 тисяч козаків, було обрано гетьманом Богдана Хмельницького.
З того часу він тримав булаву до своєї смерті у 1657 році. Саме завдяки йому повстання на Микитинській Січі стало початком національно-визвольної війни та створення української козацької держави. Зараз ми знаходимося біля могили кошового отамана Івана Сірка — однієї з найславетніших постатей нашої історії. Його могила — одна з небагатьох, що збереглися. Коли козаки поховали його у 1680 році, вони не могли передбачити, що через 29 років, під час знищення Чортомлицької Січі, доведеться рятувати його останки від наруги. Певний час вони зберігалися у похідних церквах, а згодом були повернуті на місце. Козаки встановили кам’яну плиту з написом про його високий статус.
Іван Сірко — унікальна постать: його вісім разів обирали кошовим отаманом. Він не зазнав жодної поразки у 55 битвах і визволив тисячі полонених. Його образ увічнений на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яка прославила козацький дух на весь світ. У народній пам’яті Сірко залишився як характерник — людина з надзвичайними здібностями, які наука досі не може пояснити.
У 1990 році тут відзначили 500-річчя запорозького козацтва — подію, що стала важливим кроком до незалежності України. Саме сюди приїжджав і Тарас Шевченко, якому було близьке все, пов’язане із козацтвом. Цією пам’яттю живе ця земля й сьогодні.
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net