У ніжних обіймах Мельпомени – це історичний матеріал присвячений тетральному життю Нікополя. Розповідає NikopolART.
…Водночас у Нікопілі діяли й інші осередки театрального життя. З 1925 р. існував Клуб кустарів–одинаків (зараз зупинка клуб «Машинобудівник»). У клубі ставилися п’єси на ідіші. Режисером у ньому був робітник друкарні Матов. Також в той час існували драмгуртки за участі молоді – Тихомирової, Дальського. В останньому поставили п’єсу «Цвіркун на пічці», що користувалася популярністю. Ставилися вистави й у школах. Так, у трудовій школі №1 ім. Т. Шевченка, якою керував Митрофан Григорович Півень, у березні 1924 р. до дня народження великого Кобзаря, поставили силами учнів виставу за твором Старицького «Борці за мрії». Прем’єра відбулася на сцені Нардому.
Надавав свою сцену для вистав школярів і клуб водників. Та й у самому клубі ім. Потьомкінців (водників) ставили непересічні вистави із гіперреалізмом. Керівником драмгуртка був Микола Петрович Макаренко, хормейстер Дмитро Феоктистович Поночовний, а актори-аматори – Марія Самойленко, Олександра Матвєєва, сестри Одарка і Олександра Булані, Антон Лось, брати Усови – Олексій і Віктор (майбутній герой Радянського Союзу), Цибульський. Свої вистави вони ставили на облавку буксиру «Ударник», що стояв біля пірсу в порту, а глядачі збиралися на крутому схилі берега. Коли в останній дії п’єси «Розлом» Б. Лавреньова, матроси викидають за борт офіцера Штубе і боцмана, то й акторів (Лося і Цибульського), що їх грали, викидали за борт. Іноді буксир наприкінці вистави, зі свистом і бурунами за кормою, відходив від берега, піднімаючи червоний прапор, під бурхливі оплески глядачів Цей самодіяльний театр часто плавав на гастролі у Кам’янку-Дніпровську, Марганець (тоді Городище і рудні).
Діяв драмгурток й на околиці Нікопіля. На Новопавловці, у колишньому будинку священика було відкрито будинок культури, де самодіяльні актори ставили самодіяльні п’єси. Автором текстів був молодий комсомолець Кутовий Матвій Карпович. Він у 1925 році повернувся з армії й кинувся у вир театру. Сам він вчився у вечірній нікопільській школі і водночас написав драму у 3-х діях та веселий водевіль в одну дію. Його твори ставилися в багатьох клубах району, куди виїжджали новопавлівці. Наприклад, в клубі на Довгалівці, де публіка була наполовину міська, після закінчення вистави усі аплодували і кричали: «Автора! Автора!». Що ж це була за п’єса така популярна? Кутовий узяв сюжет з кінокартини, яку подивився у міському ілюзіоні. Назва фільми була «Бог правду бачить та швидко скаже». Сенс картини і п’єси такий: на постоялому дворі, одному з гостей перерізали горлянку. Підозра впала на сусіда по кімнаті, який вже поїхав. Вбивця підклав до валізи підозрюваного скривавлений ніж. Підозрюваного в результаті засудили на 20 років. Вже наприкінці строку він розповідає новим в’язням свою історію і один з них зізнається у скоєному вбивстві. Невинного випускають на волю, він виходить за браму каторги, але радість і гіркота пережитого вбиває його на порозі свободи. Завіса.
Водевіль же розповідав про забитого тещею зятя, який врешті-решт не витримав і повстав, підкоривши тещу. Глядачам подобалось. Кутовий, перед тим, як ставити свої твори на сцені, відносив тексти на розгляд цензури, у політвідділ (ДПУ). Останній дав добро на постановку.
У ніжних обіймах Мельпомени: стежили навіть за звичайними нікопольцями
І це цілком зрозуміло. Адже з середи-ни 20-х років саме до компетенції ДПУ входив контроль і нагляд за усіма видами розваг. Органи політконтролю ДПУ отримали директиви з методичними рекомендаціями про допуск до постановки тієї чи іншої творчої продукції. Так, у 1924 р. один із переліків п’єс, заборонених Головрепеткомом до постановки, мав при собі доповнення, де вказувалося, які саме принципи покладені в основу даного рішення:
«1) ідеологічна (або політична) контрреволюція;
Нікополь. City
2) містична розробка сюжету;
3) сугубо міщанська бульварна вульгаризація тем, особливо революційних;
4) порнографія; при цьому необхідно розрізняти фарси Сабуровського характеру (роздягальні) – цинічні і ліжкові, від п’єс, насичених здоровою і міцною еротикою;
5)… прояви шовінізму».
У пошто-телеграмі ОДПУ 1925 р. усім політконтролерам наказувалося: «… користуватися переліком як орієнтовним матеріалом, беручи до уваги, що переважна більшість поточного оперного репертуару є для нас настільки ідеологічно чужим і у художньому відношенні відсталим, що доводиться казати не про тверде рішення, а лише про деяку терпимість цього репертуару… Опера «Снігуронька», «Аїда», «Демон» хоч і є ідеологічно неприйнятними, та у силу цілого ряду об’єктивних причин проти їх дозволу в окремих випадках заперечувати не треба… Постановці повинен передувати перегляд тексту опери з метою видалення несприятливих моментів як у тексті, так й у музиці опери… приблизний перелік… Римський-Корсаков, Даргомижський, Чайковський, Мусоргський, Россіні, Пучіні, Моцарт…
Примітки:
а) «Царську наречену» необхідно підкорегувати, убравши усі надмірності в частині прославлення царя. «Травнева ніч або потопельниця» потребує від режисера, щоби фантастична частина опери була представлена як сон Левка, і щоб наявність у останнього листа комісара було показано і пояснено як природне явище;
б) обов’язкова також сцена виборів царя;
в) трактовка в постановці опери повинна бути така, щоб співчуття глядача було не на боці старої зникаючої «Хованщини»…».
Нагляду політ контролю підлягали виступи лекторів, самодіяльних колективів, просто розважальних вечорів. Система повсякчасного нагляду за творчим життям й у цілому вільного проводження часу призводила до обгрунтування політичними та специфічними потребами контролю навіть «… за вечорами приватних громадян шляхом стеження».
Ось у такій атмосфері розвивалося театральне життя у Нікополі в 20-і та й подальші роки під владою комуністів. Тут можна згадати вихідця із Нікополя, сина інспектора чоловічого міського училища Йоріша, який, згідно установ партії, переробив оперу Лисенка «Наталка-Полтавка» і в подальшому на афішах так і писали – опера Лисенка-Йоріша. Це йому, щоправда, не допомогло, у 30-і композитор Йоріш згинув в сталінських таборах…
АВТОР: Ігор Анцішкін