Солістка “Freеdom jazz” Олександра Журба розповіла, як війна змінила її життя

 Справжньою зіркою українського шоу-бізнесу є уродженка Нікополя, солістка гурту  “Freеdom jazz” Олександра Журба.  Нещодавно NikopolART вона розповіла,  як війна змінила її життя та життя її рідних.

– Олександро,з чого почався твій ранок 24 лютого та хто з твоїх рідних був з тобою у столиці?

– 24-го лютого я прокинулась від дзвінка моєї подруги, яка сказала, що їй відмінили літак… через війну. Потім я почула вибухи. На той момент, я знаходилася у Києві на лівому березі. Мені було дуже добре чутно вибухи… Моя молодша сестра Софія на той час знаходилася в студентському гуртожитку на іншому березі Києва. Я одразу зателефонувала їй і сказала, щоб та швидко збирала необхідні речі. Через пару годин я збирала своїх подружок по всьому місту, щоб разом з ними виїхати в Західну частину нашої країни, але були страшні затори. В магазинах та біля банкоматів були величезні черги. Ми не змогли виїхати в той день і повернулися в квартиру моєї подруги. На щастя, біля того будинку було бомбосховище досить великого розміру. З туалетом, старими противогазами та якимись радянськими плакатами з лозунгами (в цей час взагалі сприймається як сюрреалізм). Там ми і провели всю ніч. Спали по черзі, бо не на всіх вистачило місць.

Олександра Журба

– Коли Вам вдалося евакуюватися зі столиці?

– Наступного дня, я евакуювала автомобілем сестру, двух подруг та свою собаку. Був непростий шлях до Чернівців. Ми їхали по Житомирському напрямку манівцями, де буквально за декілька кілометрів підривали військові частини та аеропорти. Пам‘ятаю, десь спрацювало наше ППО. Бачили збиту ракету. Були страшенні затори з автомобілів та великі черги на автозаправках. Вночі я поспала 45 хвилин і потім продовжила рух. Ми дісталися до Чернівців через 17 годин. 

Перший час ми перебували у Чернівцях та в Мігово у батьків моєї подруги. Ми збирали донати в соціальних мережах на допомогу переселенцям, закупляли їжу в табори, Софійка пригощала своєю стравою хлопців на блокпосту. Мої іноземні друзі скидали фінансову допомогу, яку ми переводили знайомим волонтерам, які допомагали постраждалим. На той момент у Чернівцях було дуже багато волонтерів, всі допомагали один одному. Нас безкоштовно прийняли у стоматології та на шиномонтажі, що було дуже добрим жестом від чернівчан. Через 3 тижні ми прийняли рішення їхати за кордон – працювати та шукати більшої можливості для допомоги нашій країні.

– І куди Ви поїхали?

 – Нам дуже пощастило, що нас з моєю неповнолітньою сестрою та нашою собачкою прихистили у Німеччині у Европа Парку та надали можливість працювати та займатися своєю улюбленою справою. Европа Парк – це великий парк розваг та відпочинку в німецькому містечку Руст (другий у Європі по відвідуванню після Діснейленду). Шість років назад я працювала тут з українським жіночим бендом Freedom Jazz в різдвяних dinner-show. 

Олександа і Софія Журба на благодійному концерті

– З твоїх дописів у  соціальних мережах нам відомо, що у Німеччині тобі вдалося знайти роботу. Чим займається твоя молодша сестра? 

– Так, зараз я співаю у мюзиклі “Becoming #1”. Завжди виходжу на сцену з жовто-блакитними шпильками у волоссі та кулоном в колір нашого прапора (до речі, зробленого моєю сестрою з епоксидної ювелірної смоли). В одному з діалогів, я, навіть, промовляю фразу українською мовою, бо граю іноземку. В основному нашими глядачами є німці, французи та швейцарці, але одного разу мені довелося почути з натовпу «Слава Україні!», що одразу зігріло мене, як ніколи. Моя молодша сестра працює в акторській анімації, грає персонажа дівчину-пірата. Але її вокальні здібності вже почули режисери, тому чекаємо, коли Софія засяє в європейських шоу.

– Чи приймаєте Ви з Софією участь у благодійних концертах? 

– Українці дуже тримаються один за одного та допомогають один одному в Європі. Я приймала участь у великому благодійному концерті в Амстердамі на головній площі Dam в рамках проекту “Freedom Stage”. На цьому концерті було більше ніж 22 українських артистів та музикантів. Я співала свої авторські пісні, що для мене було великою честю! 

Окрім того, ми долучилися з Софією до українських музикантів „Stimme des Friedens“ («Голоси миру») фольклорного жанру, які вже давно проживають у Фрайбурзі. Це була доленосна зустріч, разом ми зробили багато добрих справ! 

Олександра і Софія Журба

Відбулося декілька благодійних концертів, на яких ми виконували найвідоміщі українські пісні. На одному з таких було зібрано 7000€ на тепловізори для наших захисників. З іншого заходу (глядачами якого були місцеві політичні діячі та співвласники броварень) гроші були направлені до нікопольського благодійного фонду “Vilni in UA”. В липні ми зіграли камерний концерт у садочку літньої німецької пари. Аудиторією були їхні сусіди. Було не більше 35 людей. Ті сусіди, які не змогли прийти – слухали нас зі своїх  балконів та передавали конверти. Ми зібрали 1245 € , що також були передані у нікопольський фонд.

Олександра і Софія Журба разом з українцями у Німеччині

Пізніше ми грали на Зустрічі спілки мігрантів у Фрайбурзі біля головного театру. Наш гонорар ми задонатували для наших захисників, які були передані „Vilni in UA“. Нашим воїнам були закуплені берці. Також за допомогою моїх українських друзів я вийшла на швейцарський фонд, який пожертвував кошти. Багато необхідних речей було закуплено та доставлено на фронт моїм братом волонтером Сергієм. Також з Німеччини ми передали гуманітарну допомогу з тактичним обладнанням для першої медичної допомоги та корм і різні смаколики для собачого притулку. Регулярно донатимо самі, надсилаючи фінансову допомогу. 

– Рік тому ти розпочала сольну кар’єру.  До війни тобі вдалося випустити декілька кліпів. А в червні ти презентувала новий кліп на пісню “Чом ти не прийшов”.  Як довго тривала над ним робота?

– … У приспів я вплела цитати з нашої народної пісні «Чом ти не прийшов», залишаючи за собою цю назву та, збудувавши навколо адаптовану до сучасності історію кохання. Пісню встигла записати до війни, фінальний мастерінг треку відбувся 23-го лютого. Зйомки кліпу мали відбутися в кінці лютого в майстерні відомого українського скульптора у Києві. Але нас усіх спіткало найстрашніше лихо… 

Я наважилася зробити прем‘єру у червні, хоч морально було складно. Людям потрібна музика, вона лікує душі. Сенс пісні змінився. Він став глибшим і трагічним.

кліп “Чом ти не прийшов”

Ми зняли відео в Русті (Німеччина). Я була режисером, продумувала всі нюанси сюжету та естетику. Операторами стала моя подруга Інна Гісса (вона ж і директор проекту “ZHURBA”) та моя сестра Софія. Над монтажем та постпродакшином працювали Анастасія Буднікова та Микита Ключников (з ними робота відбувалась онлайн)

Нова композиція вийшла одразу двома мовами – українською та англійською (“When I Let You Go”). Варто відзначити, що у кліпі були використані кадри з українського фільму “Кіборги”.  Побачити кліп можна на моєму YouTube каналі ZHURBA та послухати пісню на всіх музичних майданчиках.

Олександра разом з мамою та молодшою сестрою Софією

– Твої батьки й Сергій зараз у Нікополі. Вони активно допомагають армії. Розкажи будь-ласка чим займається мама та Сергій.

– Моя матуся з однодумцями ще в 2014 році організувала плетіння маскувальних сіток для наших захисників і, звісно, зараз роботи стало більше. Багато небайдужих  нікопольчан принесли необхідні тканини та долучилися до плетіння. Брат Сергій спільними силами з іншими волонтерами почали збирати та возити необхідні речі на фронт нашим захисникам. Дуже сильно допомогла Християнська церква «Епоха України» та «Джерело життя» , яка надала велику кількість їжі , християнські друзі з Британії допомогли з взуттям, тактичними рюкзаками та бандажами. Волонтерська діяльність – справа не з легких. Це не тільки організація та пошук необхідного, а ще і логістика. Знайти кошти на паливо та ремонт автомобіля також завдає немало клопоту. 

Сергій надихнув Дар‘ю та Кирила Мотрич (власників спортивного клубу «Soft Line», в якому Сергій та його дружина Юлія викладають йогу). На створення благодійного фонду „Vilni in UA“. Юридичною підтримкою фонду стала  Юлія Мотриченко. Фонд допомагає нашим захисникам та переселенцям. 

 

Старший брат Олександри активно займається волонтерством

Чи плануєте Ви разом з Софією після війни повернутися до України?

– Ми обов‘язково приїдемо додому! Як же ми мріємо зібратися усією родиною вдома: накрити стіл на подвір’ї, поїсти маминого борщика, зробити овочі на грилі (свої домашні з городу), пожартувати, згадати історії з дитинства. Молимось, щоби в Нікополі якнайшвидше покращилась ситуація! Тримайтеся, рідненькі! Розривається сердце від новин, але продовжуємо працювати кожен на своєму фронті задля нашої перемоги! 

Tagged: Tags