Напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну NikopolART, запитав у мешканців Нікопольщини, яка роль культури під час війни.
Якби складно і тяжко Нікопольщині сьогодні не було, культура регіону продовжити жити. Художники пишуть картини, письменники – вірші. Танцюристи, вокалісти, музиканти театрали також продовжують творити й прославляти рідну землю….
Маргарита Горбаненко, директор БФ “Дітям Нікополя”, керівник зразкового хореографічного ансамблю “Валерія”
– Культура для мене, це перш за все мова спілкування. Це наші національні традиції, українські книжки, слово. Це пісня, танець, українське вбрання – все за допомогою чого ми можемо донести світу свою унікальність, свої цінності. Вважаю, що під час війни точно не повинно було б бути сумнівних низькопробних псевдо культурних подій як то концерти кварталу. Телевізійний непотріб на кшталт “Байрактар ньюз”. Це принизливо, а головне, це формує хибне уявлення про те, що переживає наша Країна під час повномасштабної збройної агресії. Культурні десанти можна би було використовувати в якості “народної дипломатії”. Тому що для будь-якої нації наша “Пливе Кача” чи “Вільні люди” могли би зробити значно більше за будь-який виступ офіційної особи.
Щодо функціонування закладів культури в середині країни, то я тільки “ЗА” але з дотриманням всіх норм безпеки, що зараз зробити дуже важко. Але люди неймовірно сумують за мирним часом, за тими можливостями, що ми мали. Це підтверджується тим, що маленькі гуртки та секції, що не закрились в місті переживають справжній бум. І це дуже добре. Головне – це кадри, які повинні повернутись додому. І треба зробити все можливе, щоб не втратити їх для майбутніх поколінь, бо виїхали унікальні люди і Україна може втратити дуже багато. А де з’являється порожнина, там “вилазить” квартал…..і добре якщо ще й не російською мовою.
Олена Зінченко, інструктор з флай-йоги, фотограф:
– Культура під час війни, вважаю, ще важливіша, ніж у мирний час. Бо вона підтримує морально. Рятує психологічно. І не дає забути, заради ж чого ми воюємо.
Тетяна Прокоф’єва, письменниця з міста Покров:
– Роль культури під час війни дуже велика й важлива. Слово, а тим паче рідне, живе, яке лунає у піснях, поезіях, передається мовою танцю чи мовою кольорів, несе у собі силу, яка дає змогу боротися, не здаватися, не опускати рук.
Наталя Белякіна, письменниця з міста Нікополь:
-У війну всі і все повинно бути направлено на війну, на перемогу. Хтось на передовій, а хтось тримає надійний тил, а хтось донате і збирає гуманітарну допомогу за кордоном.
Нікополь – прифронтове місто і тому волонтерська допомога і підтримка дуже важливі і для фронту, і для переселенців, і для соціально-незахищених категорій населення. Тому містяни, хто може, збирає передачі, гуманітарну допомогу, плете сітки, носки, пече пиріжки, готує благодійні обіди, роблять окопні свічки.
Відділ культури разом з усіма під постійними обстрілами тримає тил, роздає гуманітарну допомогу від благодійних організацій, роздає воду, оформляє грошову допомогу. Учасники гурту “Микитин Ріг” допомагають разом з усіма.
Але ж не забуваємо і тримаємо культурний фронт. Музика і література у війну, як ніколи, призвані підтримувати бойовий дух, патріотизм, віру в перемогу, фіксувати подвиги для світу та історії.
Пісні, вірші, концерти у виконанні гурту об’єднують, підтримують, вселяють оптимізм, піднімають бойовий дух, віру в перемогу.
А як Ви думаєте, яка роль культури під час війни. Чекаємо ваші коментарі у соціальних мережах або на пошті: nikopol-art@ukr.net.