Розповідь про талановиту і музичну родину Миколи і Тетяни Бурико з Нікополя, NikopolART надіслала Людмила Герасименко.
З родиною Бурико я познайомилася у 80-ті роки. В мене тоді народилася донечка. Ми дві молоді родини жили на одному майданчику старого чотирьохповерхового будинку біля кафе «Алые Паруса». Життя вирувало і було цікавим, насиченим. У всіх підростали маленькі діти, а ми були такі молоді та завзяті! Інколи ми збиралися на кухні нашої малосімейки, спілкувалися. Мій покійний чоловік Олександр грав на гітарі, але він був аматор, а подружжя Бурико – справжні професіонали!
Микола Бурико мав консерваторську освіту, грав на багатьох інструментах, головне-труба. Подружжя встигало скрізь – викладання музики, виступи у БК ЮТЗ – місце їхнього ВІА (здається, «Спектр», точно не пам’ятаю), підробітки і насолода свободою – гра у ресторанах(здебільшого «Каштани»).
Тетяна мала диплом музичного училища, працювала викладачем у Нікопольській музичній школі по класу баяна. Але – її голос – глибокий, чуттєвий, тембр просто заворожував! Це була красива яскрава пара…
…Життя розпорядилося так, що вони розсталися, але стосунки залишалися достойними, спілкування доброзичливим, співпраця у сфері музики продовжувалася.
Микола був талановитою інтелігентною людиною, його поважали і любили у творчій спільноті Нікополя. Останні роки свого життя, він очолював духовий оркестр, який грав і радував містян на площі біля танку. Під його гру, запальні пенсіонери витанцьовували по вечорах! Це було улюблене місце відпочинку.
Сталося так, що я тісно спілкувалася з Тетяною: ми дружили багато років, навіть коли вона не жила в місті. З її приїздом дружба ще більш зміцнилася – ми збиралися у нас дома, особливо слухали романси з величезної музичної домашньої колекції. Дуже освічена (не тільки музично, але й літературно). Тетяна прагнула до нового і незабаром закінчила виш у Києві. Потім викладала українську мову і літературу, читала лекції з етики у середній школі №13. Учні її обожнювали!
В останні роки її життя ми майже не розлучалися: збиралися у колі друзів, гуляли парком, вели бесіди на літературні теми, багато згадували, розмовляли на філософські теми), ЇЇ чудове почуття гумору захоплювало всіх знайомих, вона була неперевершений розмовник.
Колись ми разом відпочивали у санаторії – вдень були медичні процедури, а вночі я заслуховувалася її віршами, есе… Непересічна, неповторна у своїй жіночності, вона не переставала мене дивувати творчістю, натхненням, але була дуже скромна в оцінки своїх доробок і категорично відмовлялася друкуватися. Частіше писала «в стіл» і для друзів. Я ніколи не забуду дорогоцінних хвилин спілкування з цією чарівною жінкою-митцем… На жаль, тяжка хвороба рано забрала її у нас…
Атмосфера творчості, талант батьків Миколи і Тетяни Бурико передався їхнім дітям. Антон – один з найкращих українських музикантів, трубач, чудовий аранжувальник, співпрацює з Лаймой Вайкуле, Андрієм Данилко.
Арина – викладач музики, автор пісень на вірші нікопольської поетеси Ольги Мітченко. Вона успадкувала неповторний тембр голосу своєї матусі, теж людина творча, різностороння, захоплюється йогою.
Музиканти Микола і Тетяна Бурико – це надбання і багатство нашого міста, яких не можна забути, бо їхній яскравий зірковий спалах залишиться назавжди у небосхилі Вічності…
Підпис до першого фото: в центрі – Тетяна Бурико; з права – поетеса Ольга Мітченко, зліва- Людмила Герасименко (автор). Вересень 2018 рік.
Якщо у Вас є бажання розповісти про талановитих і творчих людей Нікополя пишіть нам у соціальні мережі або на пошту nikopol-art@ukr.net