Що подарувала археологічна вдача Галині Ковпаненко, розповіли на сторінці “Скарбниця Національного музею України”. Повідомляє NikopolART.
31 серпня 1923 року, народилася видатна українська археологиня, дослідниця скіфських старожитностей Галина Тихонівна Ковпаненко. Вона родом з міста Нікополь, з родини вчителів Тихона та Антоніни Тітенків.
З початком радянсько-німецької війни родина евакуювалася до Краснодарського краю, але там потрапила в окупацію. Після звільнення, у 1943 році Галина поступила до Краснодарського університету, а вже за рік повернулася до України та перевелася до Київського університету, де навчалася на археологічному відділенні історичного факультету.
По завершенню навчання у 1948 році Галина була прийнята на роботу до скіфо-сарматського відділу Інституту археології АН Української РСР, де і працювала до виходу на пенсію у 1989 році.
Все її життя було віддано археологічним дослідження – щорічні експедиції, ретельна підготовка звітів, цікаві статті, узагальнюючі монографії, які стали основою нашого розуміння скіфської історії Лісостепу. Чоловік Галини – Григорій Ковпаненко – розділяв захоплення дружини. Він був художником, а тому часто допомагав в польовій роботі. Зокрема, Галина і Григорій Ковпаненки внесли свою важливу частку у дослідження кургану Товста Могила 1971 року – вони розчистили кінські могили та ретельно зафіксували всі знахідки, що дозволило відтворити давні ритуали.
Археологічна вдача подарувала Галині Ковпаненко свою зорю. Нею стало непограбоване поховання І століття н.е. вельможної сарматки, виявлене в кургані Соколова Могила на Миколаївщині у 1974 році. Жінка 60-ти років за життя, імовірно, була жрицею. Про це свідчив пишний обряд поховання у високому кургані, багате вбрання з дорогих тканин, а також численні амулети та ритуальні предмети, які належали сарматці.
Що подарувала археологічна вдача Галині Ковпаненко
За рештками одягу та декоративними елементами вдалося реконструювати вбрання сарматки: головний убір, що складався з покривала і коштовної налобної стрічки (очілля); шовкову сукню та сукняний халат, оздоблені золотими аплікаціями та вишивкою. Вбрання доповнювали численні прикраси: сережки з гранатами, разки намиста із коштовних каменів, золоті ланцюжки з підвісками, а також наручні золоті прикраси – браслети та персні. Всі речі були не лише прикрасами, але й символами богів плодючості.
…Найкраща пам’ять про вченого-археолога – знахідки, що стали експонатами в залах музеїв, наукові праці, якими користуються нові покоління дослідників, аби йти далі та відкривати нові таємниці минулого, а також добрі слова та спогади колег.