Почесний громадянин міста Нікополь Павло Богуш – співець рідного краю. NikopolART розповідає про нього з посиланням на сайт “Дніпро культура”.
Відомий історик Павло Богуш народився 17 березня 1922 року у селі Леонтіївці Нововоронцовського району Херсонської області. На жаль це село було затоплене при створенні Каховського водосховища) Закінчив середню школу та лісотехнічний технікум. Брав участь у Другій світовій війні, де 3 грудня 1942 року був тяжко поранений. Після виходу з госпіталю у червні 1943 року його демобілізували як інваліда III групи. Але він був активним громадським діячем й залишив після себе помітний слід в історії Нікопольського краб
Закінчивши історичний факультет Херсонського учительського інституту, Павло Богуш став учителем. У 1946 року переїхав до Нікополя. Понад 50 років свого життя присвятив дітям. Він дуже багато працював, жив громадською діяльністю, нічого не вимагаючи натомість. Усе життя історик-краєзнавець вивчав минуле України та Нікопольщини. Проводив лекції та бесіди зі школярами та студентами.
Могутній інтелект, знання історії до тонкощів і широке коло інтересів ставили його на один щабель зі знаними людьми краю та держави. Він знався з академіком Петром Толочком, співцем скіфського краю Борисом Мозолевським…
Зустрічав і розповідав про Нікопольщину президентам, прем’єрам, кандидатам на ці посади, депутатам, закордонним гостям, численним делегаціям…
Особливо Павло Михайлович переймався дітьми. Його знаменитий потертий шкіряний портфель завжди був готовий відкритися і представити для наочності рукописи, малюнки, картини, схеми, карти…
Більшість малюнків і карт він виготовив власноруч і видрукував за власний кошт. Все його життя було покладене на вівтар просвітництва, прищеплення любові до землі, де народилися і де згодилися.
Усі дивувалися його працездатності в такому поважному віці. Якщо пообіцяв матеріал чи то статтю для газети, розіб’ється, а зробить вчасно. Кожен його допис – це кропітка наукова робота. Понад тисячу його нотаток і кореспонденцій були надруковані в центральних, обласних, міських і регіональних газетах, спеціалізованих журналах. Павла Богуша прийняли до лав Національної спілки журналістів України. Членський квиток і прес-карту члена НСЖУ йому особисто вручив голова журналістської спілки І.Ф. Лубченко під час перебування на Нікопольщині.
Павло Богуш – співець рідного краю
За своє життя Павло Богуш написав і видав близько 20 книжок та брошур з історії Нікопольщини, про перебування в нашому краї видатних людей. Саме завдяки його праці, сучасні мешканці Нікопольщини дізналися ппро перебування на нашій землі Тараса Шевченка, Дмитра Яворницького, Олександра Довженка, Бориса Мозолевського, Іллі Рєпіна…
Павло Богуш переймався відродженням козацтва та козацької спадщини. За його клопотанням встановлено пам’ятні плити на місцях колишніх Запорозьких Січей. Він брав безпосередню участь у створенні художніх і документальних фільмів, був гідом і консультантом по місцях Січей. Багато сил вклав у створення двадцятисерійного телефільму Віктора Веретенникова «Запороги». Павло Михайлович був частим гостем на місцевих телеканалах. Кожен його виступ був своєрідним екскурсом у глиб віків, у славетну історію рідного краю.
24 березня 2003 року Павло Богуш пішов з життя через хворобу. На його честь були названі міська та обласна премії для журналістів «Люби і знай свій рідний край».