Цікаву розповідь з відео про Нікопольський трудовий (робочий) поїзд підготував місцевий мешканець Михайло Лимаренко.
NikopolART пропонує прочитати матеріал чоловіка.
***
Після Другої світової війни і Нікополь, і Південно-трубний завод довелося відновлювати з руїн та попелу. Коли 1947 року завод почав випускати перші післявоєнні труби, у Нікополі знову запрацювала одноколійна залізниця.
Нею курсував трудовий, чи робочий – по-різному називали (наприклад, у народі до нього приклеїлось ім’я «кукушка») поїзд, головним завданням якого була доставка робітників зі старої частини Нікополя до Південно-трубного заводу.
Спочатку до паровоза чіплялися відкриті платформи, а пізніше – 5-6 вагонів із жорсткими сидіннями. Робочий поїзд ходив за розкладом: по непарних годинах він вирушав від заводу в місто, а по парних пихкотів зворотним шляхом. Шлях трудового поїзда розпочинався в районі «Бабушкиної школи» (школа №3) на станції «Город» (зараз це територія парку Перемоги) з квитковою касою та буфетом. Ця станція нагорі вул. Ярмарочної, згодом вул. Газети «Правда», а зараз – вул. Електрометалургів, як і залізниця для робітників Південно-трубного заводу, була побудована в першій половині 1930-х років.
Підходить час відправлення поїзда. Ідуть три гудки з паузами, і поїзд рушає під гору від станції «Город». Праворуч – котлован площею зо два футбольних поля, глибиною до трьох метрів – сировинна база цегельного заводу з видом на так звані стандартні будинки. Звідси й назва наступної зупинки – «Стандартні будинки», або «Цегляний завод».
Нікопольський трудовий (робочий) поїзд: відео
Перед в казармами потяг повертає ліворуч у бік трубного заводу. Там на нього чекають на пероні наступної станції, яка називається «Кукурузна». Вона з’явилася після того, як мешканцям Нікополя «нарізали» ділянки під городи, що зайняли територію від нинішнього стадіону «Електрометалург» до СШ № 13 на 7-й Поперечній вулиці (що пізніше змінила свою назву на вул. 40-років Жовтня і, нарешті, на вул. Героїв Чорнобиля).Ця територія, колись, на 90% засаджена кукурудзою і на 10% сорго.
На перехресті вулиці Героїв Чорнобиля та проспекту Трубніков обладнано переїзд для трудового поїзда. Стрілочник опускає шлагбаум, і поїзд поважно суне Першою Прокатною вулицею, що пізніше стала проспектом Сталіна, потім проспектом Леніна, потім проспектом Трубніков, до зупинки «Соцгород» в районі БК ПТЗ, тепер – Еліт-клубу. Далі паровоз гуркотить повз стадіон та лікарню з правого боку, повз бараки, лазні та будинки адміністрації ПТЗ ліворуч до кінцевої зупинки.
У дні футбольних матчів та у святкові дні, наприклад, у День будівельника чи День металурга, коли на стадіоні влаштовувалися концерти з показовими виступами спортсменів та феєрверками наприкінці, робочий поїзд робив додаткову зупинку – біля стадіону.
Кінцева станція «Трубний завод» знаходилася біля заводського відділу кадрів і була дерев’яною будівлею з піччю, відром з вугіллям та совком і віником в кутку.
Свій останній рейс трудовий поїзд здійснив 31 липня 1958 року. Він прощався із жителями Нікополя протяжними паровозними гудками.
Автор: Михайло Лимаренко
фото з інтернету
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net