На цьому фото – “наш Ізя”. Він же – “Дух Старого Міста”. Цей барельєф ми встановили силами нашої з Volodimyr Zagranichniy громадської організації “Нікополь-АРТ“.
Барельєф створив вже тепер покійний скульптор-нікополець Віктор Сараєв. За основу була взята робота геніального фотомитця (теж, на жаль, вже покійного) Олександра Костенка (тільки він міг знімати такі живі фотопортрети). Встановлювали коштом небайдужих нікопольців.
Чому Дух Старого міста? Тому що без Ізі було важко уявити стару частину. Його тут бачили щодня. І досі пам’ятають старого дивакуватого єврея, якому було байдуже мільйонер ти чи жебрак, їздиш на джипі чи збираєш пляшки разом із ним. Ізя був тут своїм. Знав усіх. А от його по-справжньому не знав мабуть ніхто.
Коли я працювала в редакції в старій частині, Ізя часто зупиняв мене по дорозі на роботу і розповідав свої історії. В тому числі і “історії з майбутнього”. Наприклад, він часто говорив, що росія прийде до нас з війною. Це були десь 2006-2007 роки.
Кажуть, він був пророком.
І от росія прийшла з війною. І побила снарядами будівлю дитячої бібліотеки, на стіні якої розміщено барельєф.
Ізі пощастило – він вижив. Трохи посікло уламками, але, як і раніше, дивиться він на рідких перехожих спорожнілого Нікополя своїми примруженими очима.
Дух Старого Міста, живи! Ми хвилювалися. Все ще буде! Все буде добре.
Фото: пресслужба НМР