Попри війну талановита нікопольчанка Марія Шушайло залишається у рідному місті Нікополь. Незважаючи на щоденні обстріли міста вона продовжує займатися улюбленими справами – вишивкою та співом.
Нещодавно Марія розповіла NikopolART, яке місце у її житті займає творчість.
– Вишиваю я приблизно 15 років – розповідає дівчина. – Ще у школі, у 3 чи 4 класі на уроці праці нас навчали всяким різним технікам вишивки. У тому числі й навчили вишивати хрестиком. Пригадую, ще тоді мені захотілося щось вишити. Тоді я попросила тата купити мені набір для вишивки. Тато взяв із собою мене до магазину. Продавець порадила їм купити канву із вибитим малюнком для першої роботи. Повернувшись додому, я сіла за вишивання”
Першу свою роботу Марія Шушайло вишивала простими нитками, які постійно плуталися. Дівчинці так і не вдалося закінчити розпочату роботу.
«Почала пробувати вишивати гладдю – продовжує розповідати Марія. – Не моє, не хочу. Потім знову повернулася до хрестиків. Ходили за продуктами на ринок і натрапили на кіоск з наборами для вишивання. Ось мої очі просто розбіглися. Продавчиня мені порадила почати вишивати із маленьких картин. Я почала постійно бігати в цей кіоск і вишивати один набір за іншим. Незабаром перейшла на більш серйозні набори.
З кожною роботою техніка вишивки дівчини покращувалася. Розмір найбільшої вишитої роботи Марії складає 55х65 см. У вільний час Марія продовжує займатись улюбленою справою. Здебільшого вона вишиває собі. Кілька разів дарувала свої роботи рідним та близьким.
Ще одним захопленням Марії Шушайло є спів.
“Я з дитинства хотіла гарно навчитися співати. Але почала займатися вокалом лише у 25 років у зразковій вокальній студії “Октава”. За час занять встигла взяти участь лише у двох конкурсах – міжнародний фестиваль-конкурс Tamila’s fest, один з них був онлайн. …То карантини були у зв’язку з Kovid, а тепер війна. Але потім, після перемоги, обов’язково буду брати участь у конкурсах”, – говорить Марія Шушайло.
Люблю співати і вишивати – Марія Шушайло
– Марія, що для тебе означає спів?
– Вокал для мене це моє життя, зараз я не уявляю, як я без нього жила. У нас була перерва пів року, бо як почали обстрілювати Нікополь, викладач поїхала з міста і мені було важко без співу, але зараз вона повернулась і ми потроху відновили заняття, що дуже надихає.