Лілія Безугла – талановита письменниця родом з Нікополя. У її творчому доробку безліч написаних рядків, участь у всеукраїнських фестивалях, публікації в журналах, газетах, альманахах, колективних збірках.
NikopolART розповідає про талановиту жінку.
Лілія Ростиславівна Безугла має творчий псевдонім Лілія Силіна. Під цим псевдонімом здійснено низьку публікацій з 1999 по 2010 роки. Талановита жінка народилася у 1963 році в Нікополі. В рідному місті закінчила середню школу № 2. Після школи здобула освіту у Харківському державному університеті імені В. Н. Каразіна на факультет іноземних мов.
Вірші та поетичні переклади Лілії Безуглої неодноразово друкувалися у газетах, журналах, альманахах, колективних збірках. Жінка є лауреатом та номінантом всеукраїнських фестивалів поезії. Автор поетичних збірок російською мовою «Из лета» (1999), «Смыслы» (2006), «Из окна поезда» (2012), «На перепутье стихий» (2014).
Після початку війни росії в Україні у 2014 році, уродженка Нікополя почала писати українською мовою. Так, збірки «Заветное» (2017) та «Яблочный жребий» (2019) містять вірші та рядки написані Лілією Силіною українською мовою. У 2022 році вийшла збірка її перекладів поезій німецької поетки ХХ ст. Маші Калеко українською мовою, а у 2023 році збірка українських поезій «Відлуння».
Письменниця родом з Нікополя
З 2007 по 2022 року Лілія Безугла була членом Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» та членом редколегії альманаху «Харківський міст». Член Клубу пісенної поезії імені Візбора Харківського Будинку Вчених, член Харківського Будинку Вчених. У 2018 році вийшов аудіодиск із піснями на вірші Лілії Силіної.
Професійна діяльність Лілії Безуглої безпосередньо пов’язана з мистецтвом слова. Жінка працює професором кафедри романо-германської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Має вчений ступінь доктора філологічних наук (2009 р.) та звання професора (2011 р.). Кандидатська та докторська дисертації присвячені проблемам комунікативної лінгвістики. Серед численних наукових, навчально-методичних і науково-популярних публікацій – багато статей, присвячених поетичному тексту.
З 2022 року Лілія Силіна поєднує викладання в Харківському університеті з діяльністю гостьового професора в університеті імені Фрідріха Шиллера міста Єна, Німеччина, сприяючи зміцненню міжнародної співпраці Каразінського університету та міжнародних зв’язків України в галузі вищої освіти та науки.
Лілія Безугла є автором передмов до поетичних збірок Єфіма Хазанова («Река любовь», Самара, 2012), Анатолія Мельника («Пятьдесят стихотворений», Канів, 2013 і «Траєкторії крапель», Канів, 2020), Людмили Некрасовської («Подгоняя судьбу», Дніпро, 2021). Член журі 10-ти літературних конкурсів видавництва «Склянка часу».
З 2012 по 2022 роки Лілія Безугла керувала поетичною студією “LiTerra” на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
«Ця діяльність вилилася у тритомний навчальний посібник із теорії та практики поетичного мовлення «Анатомия стиха» (2020, 2021, 2022)», розповіла Лілія Безугла нашому сайту.
НІКОПОЛЬ, 24 СЕРПНЯ 2020
Моє російськомовне місто
зорить в ліхтарному вінці,
прикрашене новим намистом
жовто-блакитних прапорців.
Радянські кубики будинків
затьмарюють рекламний бруд,
але улюблені відтінки –
тут невід’ємний атрибут.
Рясні плоди, барвисті квіти
і сонце в кожному кутку:
– Нехай воно завжди нам світить! –
співають діти у садку.
Дерева знову в позолоті –
зросли у їхньому теплі
козацька сила, воля готів
і скіфська тяга до землі.
І проступає поступово
осяйна доля вікова,
усюди українське слово
невтомно стверджує права.
Гармата на дніпровській дамбі
стріляє спалахом прозрінь,
злітають українські ямби
птахами в синю височінь.
І серце тішиться й радіє –
це свято, свято настає!
Моя нестримана надія
і місто змінене моє…
ПОЕМА ПРО ГОРЕ
І знову «Поема про море» –
відновлюється давнина.
І знову поема про горе,
де серед героїв – війна.
Сполохане слово – герої,
воно повсякчас на вустах.
Пливе, захлинувшись водою,
чийсь повністю зірваний дах.
Рятуються звірі і люди,
птахам – щебетати не час.
Тепер водосховище всюди –
ховає не воду, а нас…
Єднаймось, брати мої й сестри!
Міцнішає галас орди.
Концерт для шарманки з оркестром,
роздолля для злої води.
Оркестр – для знищення орків
із їх інструментами вщент.
За Лугом – рясним і широким –
Потужний у нас диригент!
А їхній шарманщик пихатий –
сліпий і плюгавий шахрай.
Закинь його, Боже, за ґрати,
і спокою вічно не дай!
За море, за землю, за квіти
могильні, в сльозах і диму,
горіти, горіти, горіти –
у пеклі горіти йому!
МОЛИТВА
Які повторювати мантри,
які згадати ще молитви,
щоб геть забралися гармати
і схаменулись московити?
Щось довго Бог відпочиває.
Чи може, захворів раптово?
Агов, Господь, зійди із раю,
бо на землі вже пекло знову!
Невже запроданці у рясах
Тебе так добре зачепили,
що Ти нас кинув передчасно?
Прости нам їхню темну силу!
Не розпізнали, піддалися.
І звідки в них та клята пудра?
Своєму досвіду довірся,
прости нас, Господи, Ти ж мудрий!
Ми ж боремось. Та не сталеві.
Із нами армія і мова.
Невже Ти не зустрів на небі
змарнілих хлопців із «Азова»?
І вінницьких дітей не бачив?
Не чув про Нікополь і Бучу?
Як знав би, їм би не пробачив –
цим нелюдам і псам смердючим.
Допоможи нам їх прогнати,
надай нам праведної сили,
ворожі відведи гармати!
Щоб віру ми не загубили
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net