1 серпня 1914 року Російська імперія вступила у Першу світову війну. Ця подія значно змінила тихе провінційне життя Нікополя. На німецький фронт було мобілізовано кілька сотень місцевих жителів, зокрема безліч добровольців. Незабаром після початку бойових дій у місті відкрився Лазарет для поранених та хворих воїнів, які у великій кількості прибували з фронту.
Через блокаду Туреччиною чорноморських проток повністю припинив роботу міжнародний Одеський порт. Нікопольські зерно, сало, яйця та інші товари більше не надходили на європейські ринки, а мирні пароплави, які перевозили їх до війни, теж були мобілізовані і зараховані до складу Чорноморського флоту.
У серпні 1915 року захищати вмираючу імперію настала черга ще одного нікопольця – Миколи Микитовича Іванова, засновника та власника приватної чоловічої чотирикласної прогімназії. Інтелігент, педагог з великої літери і затятий противник різки, він вклав усю душу та кошти у своє дітище, але так і не зумів перетворити його на повноцінну восьмикласну гімназію. Активна участь Іванова у суспільно-політичному житті Нікополя викликала ворожість у навчального керівництва, і воно всіляко гальмувало розвиток прогімназії. Так, пославшись на відсутність у Миколи Микитовича вищої освіти, міністр народної освіти Шварц відмовив йому у відкритті додаткових класів. На жаль, навчання у прогімназії Іванова давало лише початкову освіту. Юнакам, які бажали отримати атестат середньої школи, доводилося вирушати на навчання до Олександрівська (Запоріжжя) або Катеринослава (Дніпра). У результаті популярність Нікопольської прогімназії рік у рік падала. Якщо в 1911 році тут навчалося 92 гімназисти, то через чотири роки їх залишилося всього 80. У серпні 1915 року, перед відправкою у діючу армію Іванов продав навчальний заклад Олександру Ісидоровичу Пузіно, сподіваючись, що той подарує прогімназії друге життя.
Новий власник чоловічої прогімназії вже мав досвід керівництва. У 1911-1914 роках він завідував товариством «Просвіта» у селі Кронау (Високопілля) Херсонської губернії, де викладав дітям німецьких колоністів Закон Божий, природознавство та географію. Його батько Ісидор Онуфрійович був великим землевласником Катеринославської губернії, а брат Євген служив у міністерстві юстиції. Олександр Пузіно розумів, що врятувати прогімназію від руйнування можна, лише перетворивши її на повну гімназію. Він звернувся з проханням до нового міністра народної освіти Ігнатьєва, прихильника ліберальних поглядів та приватної ініціативи, і незабаром отримав його схвалення. То була перемога! Вже у вересні 1915 року в гімназії Пузіно відкрилися 5-й та 6-й класи. Туди записалася безліч тих, хто раніше закінчив прогімназію Іванова та Нікопольське вище початкове училище (майбутню школу №1), але не мав можливості продовжити навчання в іншому місті. Загальна кількість гімназистів зросла вдвічі – до 162 осіб. Популярність навчального закладу серед нікопольців швидко зростала. Наступного 1916 року у гімназії відкрився 7-й клас, і від бажаючих вступити не було відбою. До Лютневої революції тут навчалося вже 270 хлопчиків та юнаків. Оскільки навчання в гімназії давало відстрочку від армії, сюди прагнули вступити і деякі з «переростків», які досягли призовного віку у 18 років і не бажали вирушати на фронт. Однак ті, хто по-справжньому не хотів навчатися і використовував навчання лише як прикриття, у гімназії Пузіно надовго не затримувалися.
Незважаючи на стрімке зростання цін і дефіцит товарів, Олександр Ісидорович закупив меблі та посібники для нових класів, відкрив фізичний кабінет і значно збільшив платню викладачам. Це був справжній розквіт гімназії, вона зростала і швидко розвивалася. На допомогу учням працювала шкільна бібліотека. Класи були чудово обладнані наочними посібниками. Тут знаходились географічні карти всіх континентів, два глобуси, телурій для демонстрації обертання Землі навколо Сонця та своєї осі, 40 картин, що зображували природу та сцени з життя різних країн світу, 13 настінних полотен до байок Івана Крилова та Джона Гея. У гімназії зберігалося понад 1000 стереофотографій різних куточків світу та Російської імперії виробництва американської компанії «Ундервуд», а також кілька стереоскопів – спеціальних пристроїв для їхнього перегляду, дозволяючих створювати об’ємні зображення. Для наочного вивчення історії використовувалися карти Стародавньої Греції та Італії, європейські карти часів Великого переселення народів, імперії Карла Великого та хрестових походів, Київської Русі домонгольського періоду, Московії та Російської імперії, а також безліч картин, зображуючих найважливіші події з життя країни. Кабінет фізики був справжньою гордістю Пузіно і міг зробити честь будь-якій губернській гімназії. Тут були барометр для вимірювання тиску повітря, пірометр для визначення температури тіл, прилад Тиндаля для порівняння теплоємностей різних металів, куля для зважування повітря, електричний дзвінок для вивчення звуку в безповітряному просторі, гідравлічний прес, бароскоп для визначення погоди, модель десяткових ваг, відцентрова машина, кип’ятильник Франкліна, демонструючий кипіння рідини при зниженому тиску, Геронов фонтан, заснований на мимовільному русі води за рахунок тиску повітря, прилади для демонстрації пружності скла, циркуляції води, розширення рідини від теплоти та інше – всього 86 штук. У хімічному кабінеті зберігалися колекції гранітів, металів та мінералів, реактиви для добування азоту та водню. Вивчити анатомію та фізіологію людини дозволяли розбірна модель тулуба людини з пап’є-маше, моделі вуха, зуба та ока, прилад для наочної демонстрації рухів людини. При вивченні ботаніки гімназисти користувалися картинами з ботанічного атласу у п’яти томах, знайомилися з моделлю ріпаку та квасолі, колекціями тканин з льону, бавовни та інших натуральних матеріалів.
Автор: Павло Фірсов