Про Каховське водосховище написали поему. Її автор письменниця Ірина Агапітова. Повідомляє NikopolART.
ПОЕМА ПРО МОРЕ
Колись тут Дніпро жив
Із плавнями, кручами,
Тут ластівок зграї,
садочки квітучії.
Я ледь пам’ятаю ті пишнії плавні,
Візки від ваги овочів незвичайних
Ламалися. Велетні –
Кавуни.
До нас припливали
до вінців човни.
І ще нас у плавнях
єнот зустрічав,
Він нас не лякався –
У лови він грав.
А потім прийшло до нас новеє море,
Спочатку було це: сприймали як горе.
Втикали з верби гілочки між каміння,
Щоб не забувати дніпрове привілля.
Ось виросли верби, і море співало,
І ми, молоді, тут із співом гуляли.
Татусь дав завдання: – До моря бігцем!!!
З живої води біжимо ми живцем.
На пляжі, здається, ногою не стать,
Ми гарні, засмаглі,
нам з морем співать.
Пірнали з каміння у
глибину,
В робочії дні та у часі дозвілля
Ми з ним поділяли наснагу свою.
Бувало, що зеленню хвилі котились –
Купатись тоді аж ніяк не хотілось…
Свята-вечорниці і танці на дамбі,
І всі випускні мого міста, принаймні.
І ось вже немає: чавить під ногами –
Російські потвори
зробили це з нами.
То хай вже розверзнуться всіма громами
Людський суд і Божий – щоб в КОРЧАХ КОНАЛИ!!!