У 2024 році письменники Нікопольщини присвятили власні вірші Дню Незалежності.
Повідомляє NikopolART.
З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ , УКРАЇНО!
Ще не час св’яткувати скажуть,
Ці слова щось напевно важуть.
А спекотне літо покаже,
Хто до чого прийшов чи звик.
Виноград ось налився й не стік.
Все ж збиратись ми будем ,будем,
В більш безпечних для нас зібраннях.
За перемогу молитися будем!
Знов і знову , знову і знов!
Кожний свій урожай збирає.
Хтось у столиці , хтось у степу.
А війна на жаль досі триває …
А ми кожній у своїй стороні
Хто як вміє допомагає .
Українці завжди у русі,
Не стоїмо ні коли на місці.
Ми без діла не сидимо й тому
Урожай є і буде в майбутньому.
А сьогодні у дворі виноград.
Визрів він цього року , вродило.
У коріння є сили в лози і у гіллі.
Соку кожній ягоді вдосталь налило .
Набралось і достигло без тлі.
Так і гронів у нас багато.
Хоч подзьобали горобці.
Та ми все ж відсвяткуєм СВ’ЯТО!
Заспіваєм славних пісень.
І напишем вітань багато .
Бо ми пишем історію, БРАТТЯ,
Військо справжніх захисників.
Ворогам ось-ось стане тісно.
В нашій рідній родючий землі !
Автор: Богдан Пилипов.
***
Україна — це діброви, гаї,
Де співають пісні соловʼї
Про величні гори країни,
Про широкі поля й полонини.
Україна — це квіти барвисті,
Такі ніжні й променисті.
Пелюстки від роси срібляться,
Їм під сонечком сни гарні сняться.
Україна — це небо блакитне,
Що до тебе завжди привітне.
Хмари вправно малюють картини,
Кожну мить неповторні світлини.
Україна — це рідна земля,
Тут родина й душа твоя.
Це найкраще місце у світі,
Де так просто хочеться жити.
Автор: Тетяна Прокофʼєва
***
З Днем Народження Україно!
З Днем Народження моя Земля!
Моє сонце і небо єдине
Мій куточок сили й знання.
Скільки раз в моїм крихітнім серці,
Закрадались страхи небуття ?
Скільки раз моє доле єдина,
Ти страхалася у пітьмі?
У невизнанних берегах,
Ти лякалась посеред хвилів?
З вітром серед птахів в височі
Вороги нападали смердючі
Як вони то вважали з Січі…
Розвалити не вийде Державу
У розвалинах самі згніють…
Бо до наших безкрайніх просторів,
Знов вони притягнули лють.
Присягнути волей не вийде,
Присягнути мовою так!
Бо назавжди вона єдина !
В поколіннях і в наших казках.
Що ж ,ми стали на рік ще старші!
Так ми стали мудріш на віка!
Та дорога можливо і гірша?
Та до додому …
Напевно одна!
Кожний в нас є героєм і все ж
Захищає козацтво нас нині!
Хай і вчора й сьогодні і завтра.
Ми утримаєм,збережем!
У нас віра завжди присуща!
Переможцями знову війдем !
Автор: Богдан Пилипов
Письменники Нікопольщини про рідну країну
***
Доки час не спливе,
Доки сонце палає,
Україна живе,
Україна чекає.
Її серце стучить.
Подивись їй в обличчя.
Україна кричить,
Україна кличе.
Навіть, коли болить
І надія згасає,
Україна дзвенить,
Україна співає.
Пам’ятай її погляд.
Так було і так буде.
Україна поряд,
Україна всюди.
Одна Батьківщина,
Іншої немає.
Вона народила,
Вона й поховає.
Автор: Роман Євдокимов
З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ , УКРАЇНО!
Ще не час св’яткувати скажуть,
Ці слова щось напевно важуть.
А спекотне літо покаже,
Хто до чого прийшов чи звик.
Виноград ось налився й не стік.
Все ж збиратись ми будем ,будем,
В більш безпечних для нас зібраннях.
За перемогу молитися будем!
Знов і знову , знову і знов!
Кожний свій урожай збирає.
Хтось у столиці , хтось у степу.
А війна на жаль досі триває …
А ми кожній у своїй стороні
Хто як вміє допомагає .
Українці завжди у русі,
Не стоїмо ні коли на місці.
Ми без діла не сидимо й тому
Урожай є і буде в майбутньому.
А сьогодні у дворі виноград.
Визрів він цього року , вродило.
У коріння є сили в лози і у гіллі.
Соку кожній ягоді вдосталь налило .
Набралось і достигло без тлі.
Так і гронів у нас багато.
Хоч подзьобали горобці.
Та ми все ж відсвяткуєм СВ’ЯТО!
Заспіваєм славних пісень.
І напишем вітань багато .
Бо ми пишем історію, БРАТТЯ,
Військо справжніх захисників.
Ворогам ось-ось стане тісно.
В нашій рідній родючий землі!
Автор: Богдан Пилипов
***
***
Я міцно тримаю прапор
Кольору неба і жита.
Я не хочу під ним вмирати.
Як не дивно, я хочу жити.
Я міцно стою на землі,
В якої вбивають волю,
Яку прагнуть забрати собі
Вороги. Але я не дозволю.
Я міцно стискаю зуби.
Мої плечі ширші за гори,
За ними ховаються люди
Від ворога, смерті, горя.
Моя воля, немов залізо.
Я міцно тримаю зброю.
На мою Батьківщину лізуть
Вороги. Але я не дозволю.
Автор: Роман Евдокимов
***
Прапор
Він майорить над кручами Дніпра,
Він там, де наше море і Карпати,
У бій веде він воїнів добра,
Що Землю боронять від супостата.
По ньому нас у Світі пізнають,
Це нашої країни ідентичність.
По-різному трактують його суть,
Але з тим не зника його величність.
Де наші перемоги – там і він.
Він там, де славним воїнам уклін.
І даленять військові хоругви
Над тими, що за волю полягли.
Коли поїдеш ти в чужі краї
І там узрієш рідні два кольОри –
У мріях помандруєш у гаї,
В міста і села, на моря і в гори.
Полотнище блакитно-золоте,
Для чужака воно не грає ролі,
Але для українця то святе…
Воно – знамено Віри, Мови, Волі!
Автор: Володимир Барна
23.08.24р.
Повідомити новину чи надіслати поезію(прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.