Проте, як Нікополь живе під час війни розповів на своїй сторінці у соціальній мережі “Фейсбук” Віктор Гармаш, передає NikopolART.
24 лютого Нікополь не встиг прокинутися в мирній Україні. О сьомий ранку, дехто ще не міг повірити новій реальності, а чимало людей вже стояли в чергах до банкоматів, продуктових магазинів, автозаправок. Дехто ще їхав на роботу, а дещо пакував валізи. Дехто був паралізований жахом, а дехто рішуче крокував до військкомату.
Ракетний слід пунктиром відокремив нове сьогодення під минулого
В перші дні місто швидко порожніло. Зачинялися крамниці, порожніли оселі. Час щільно заплівся в цупку мотузку: розгублені обличчя, розгублені слова, розгублені речі. Дитина несе свою кішку в машину, щоб не лишити ні шматочка сім’ї на самоті. А в сусідньому дворі собака дивиться на зачинені ворота і, хоч не ще не знав, що більше не побачить свого господаря, та вже відчував недобре і сльози збиралися у куточках старих очей.
Гучний день не лишав тихій ночі шансу на повернення
Лінива течія часу перетворилася на стрімку стрілу. Будувалися блок-пости, створювалися загони тероборони, плелися маскувальні сітки, обладнувалися бомбосховища. Гребля “псевдобратерства” перетворила окремі струмки в один потужний натиск.
Новий світ роздавав нові ролі
Навесні, дещо послаблений, життєвий ритм міста вирівнявся. З меншим навантаженням, але працювали підприємства, зросли ціни, але полиці магазинів заповнювалися, завивання сирен не припинилося, але вже не лякало. В буремному сьогоденні з’явилось трохи місця для творчості. Музиканти й поети почали влаштовувати благодійні виступи. Всі емоції, що переживалися з початку рашистського вторгнення перетворилися на вірші й пісні.
Нікополь: від лютого, до лютого
Життя прагло того, щоб ним користувалися
А влітку, Нікополь зазнав перших поранень. Ніч 12 липня була обпечена вибухами реактивних снарядів. З протилежного берега Дніпра, з міста Енергодар, що не втримався під ворожою навалою, на нікопольську землю впав перший “град”.
Новий біль, нові сльози, покинуте житло, нове долання перешкод.
І знову час не зупинився. ЗСУ продовжувало нищити ворога, тил працювати, люди “донатити” на потреби захисників й пристосовуватися до чергових змін в житті.
Зараз Нікополь живе попри “братерську ненависть” , ракети, відключення світла й екологічну катастрофу, що зростає через обміління Каховського водосховища. Продовжує жити й чекати своїх визволителів.