Надія Хитрейко народилася в невеличкому селищі Березневувате, що на Миколаївщині. Коли закінчила школу, переїхала з батьками до Нікополя.
З дитинства полюбляла малювати , виліплювати різні фігурки, робити квіти з паперу, листівки у стилі 3Д. Особливо запам’ятала свій власноруч виготовлений подарунок для матусі на Жіночий день, він зберігається й до сьогодні. Життя так склалося, що Наді довелося випробувати себе у різних професіях. Була і кухаром, і секретарем-референтом, і оператором комп’ютерного набору, працювала на Укрпошті. Але згодом зрозуміла, що праця повинна виконуватися тільки із задоволенням і натхненням.
За підтримки своєї родини: чоловіка, доньки, брата, матусі та тата. Надія знов повернулася до творчості. Відтоді виявилося, що мистецтво набагато ближче, ніж здавалося. Відчуття і велике бажання робити щось цікаве власноруч, віра в себе допомогли у цьому. Поштовхом став пошук прикрас для довгого волосся доньки.
«Стан високий, уста спілі – постаралась мати красу доні дати…»
(Т.Г.Шевченко)
Коли Надія зрозуміла, що не може знайти у продажі тих прикрас, що сподобалися б їй та доньці, почала придумувати та робити їх сама. Вона завжди полюбляла квіти, зроблені зі стрічок. Шовкові атласні стрічки вабили своєю яскравістю, різнобарвністю. Спочатку з’явилися шпильки, броші, стрічки з квітами, навчилася техніці «канзаші».
Донька завжди була головною помічницею.
« Головне – ми добре розуміли, що саме нам до душі та вірили у власні сили, намагалися принести радість у наш сірий і буденний світ»,- так каже сама майстриня.
Прикраси канзаші, створені руками Надії Хитрейко та її доньки – це справжні витвори мистецтва, майстерності і фантазії, які ви можете бачити на усіх фото у статті.
«Kanzashi» означає «шпилька»
Це – традиційна японська прикраса для волосся. Канзаші – це різноманітні шпильки, палички, гребінці на волосся. Ці прикраси з самого початку задумувались як доповнення кімоно. До речі, часто така прикраса коштувала навіть більше, аніж саме кімоно. Такі аксесуари відігравали неабияку роль в образі японок, адже колись їм було заборонено носити будь-які прикраси на руках чи шиї, а тому вся увага була приділена зачісці.
Історія канзаши бере початок ще у далекому 1700 році в так званий період Едо, коли в Японії почався розквіт виробництва різних прикрас для волосся. У цей період відбувся “переворот” жіночої зачіски в Японії. Саме тоді стало модним укладати волосся в химерні форми за допомогою гребеня і різних шпильок. Таким чином і з’явилися гребінці і шпильки канзаші. Поки в европейских країнах прикраси в зачісках були вседозволені, в Японії ж носіння шпильок, гребнів і штучних квітів було дуже формалізоване. Канзаші повинні були відповідати соціальному положенню і віку людини, яка їх носить. Спочатку ці прикраси були надзвичайною рідкістю і виготовлялись лише з кісток… журавля. Та з часом канзаші урізноманітнились і почали виготовлятись з різних матеріалів – самшиту, магнолії і навіть золота і срібла, а ще пізніше – з пластики.
Канзаші пережили кілька поколінь, постійно змінюючись і набуваючи все більшої популярності. Зрештою, канзаші стали витонченою і дуже популярною прикрасою, а інколи і навіть… зброєю! Але це лише в певний період часу.
Сьогодні канзаші знову починають ставати популярними, і не тільки на своїй батьківщині. Прикраси канзаші знайшли своїх шанувальниць далеко за межами Японії. Якщо спочатку це були тільки шпильки і гребні, то сьогодні канзаші зі стрічок прикрашають різноманітні пластикові та металеві шпильки та використовуються як орнамент для прикраси зачіски. Є різні види канзаші, один з яких Hana kanzashi – прикраси із малесенькими шовковими квітами, метеликами, звисаючими квітами. Такі квіточки складаються із малесеньких квадратиків шовку, а техніка виконання називається цумамі (tsumami) – складання. Із одного квадратика при складанні виходить одна пелюсточка, а пелюсточок у квітці може бути як декілька, так і дуже багато. Сьогодні для виготовлення канзаші використовується дуже велика кількість різних матеріалів: лаковане дерево, пластик, золото і срібло, шовкові чи атласні стрічки тощо. В умілих руках майстра створюються прекрасні квіти: за допомогою пінцета (або щипців) квадратик зі стрічки складається і згортається таким чином, щоб вийшла пелюстка. Далі ці квіти потрібно прикріпити до гребеня або шпильки. Крім того цумамі-кандзаші завжди приурочені до пори року, причому кожному з 28 сезонів традиційного японського календаря відповідає певний колір і певна квітка.
Так у березні прийнято носити прикраси жовтого кольору, а основні символи квітня місяця – нарциси, квіти персика, півонії і метелики. Символ червня – плакуча верба (вона ж і символ самих гейш), тому червневі прикраси зазвичай зеленого кольору, що імітують гілки верби, зазвичай їх прикрашають квітами гвоздики і гортензії. А ось вересневі цумамі-кандзаші зазвичай виконують у вигляді червоних і білих хризантем – символу розпалу осені.
Не дивно, що таке незвичайне мистецтво набуло популярності і в інших частинах світу. Звичайно, європейці не так уважні до деталей і символів – вони оцінили швидше тонкість і вишуканість техніки, що дозволяє перетворити прості клапті шовку або атласні стрічки в надзвичайної краси квіткові композиції. Для початківців виготовлення канзаші спочатку здається дуже складним і клопітким процесом. Проте через певний час виготовлення канзаші захоплює і стає улюбленим хобі.
Існує декілька технік створення квітів із стрічок. Якщо поглянути на такі квіти, красу і витонченість композицій, то на першій погляд ця майстерність здається неймовірно складною. Але насправді це не зовсім так. Задумана вами квітка завжди вийде. Звичайно, в залежності від досвіду та навичок, кінцевий результат буде різним, але на цьому і тримаються сьогодні усі вироби «хендмейду»: різноманітність, індивідуальність. Все це суто відрізняє ручні вироби від загального ширпотребу.
Головне – завжди пам’ятати: не краса врятує світ, краса його прикрасить, а врятує світ ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ
«Стала дорослішою моя донька, а мені хотілося творити без зупинки. Навчитися тому, чого ще не знаю, вдосконалювати те, що вже вмію. Мій характер не дозволяє зупинятися на досягнутім. Завжди у житті був девіз: «Тільки вперед, ні кроку на місці». Тому шукала щось цікаве, що можна виробити зі стрічок. Поступово з зачісок канзаші стали елементами декору одягу, біжутерії, різноманітних аксесуарів, дизайну інтер’єру. Їх використовують для прикраси трикотажу та дитячого одягу, сумочок і косметичок, прихватів для штор і декоративних подушок, шкатулок, рамок і фотоальбомів.Шовковими квіточками прикрашають кольє і сережки, підвіски для мобільних телефонів і браслети.Та й форми канзаші з традиційних квітів і метеликів стали куди більш різноманітними – тут і корони, і сніжинки, і герої мультиків, і цілі скульптури, зібрані з різнокольорових шовкових пелюсток. Це стали більш складні речі: панно, картини, статуетки.І ось вже відбулася перша персональна виставка»,- розповіла про себе Надя.
Вона ніколи не відступає від життєвого кредо: любити світ і людей, взяти від життя усі його дари та використати їх правильно.
АВТОР: Марина Кузнецова,
січень, 2021 року