У Нікополі живуть талановиті люди. Однією з них є керівник гуртка образотворчого мистецтва “Акварелі” – Марія Буцонь.
Нещодавно, вона розповіла NikopolART, як пов’язала своє життя з малюванням.
– Марія, зі скількох років малюєш?
– Я люблю малювати з самого дитинства. Скільки себе пам’ятаю. В мене мама і тато малюють. Всі дівчата по маминій ліній – майстри пензля. Вона в мене навчалась у художній школі І. Айвазовського, її рідна сестра теж. Вже мої сестри також професійно займаються образотворчим мистецтвом. А по батьковій лінії, наш дідусь іноді надавав місцевим виданням графічні малюнки (доречі міг швидко та вправно відтворювати лівою і правою рукою). Тож моє дитинство було наповнене постійним малюванням.
Марія Буцонь, керівник гуртка образотворчого мистецтва “Акварелі”
– Ти відвідувала образотворчий гурток?
– Я – дитина 90х. Криза та постійне скрутне становище, так як батькам не платили заробітньої плати на заводі…Мені дуже хотілось відвідувати різні гуртки, але не судилося.Хоча, було лише одне заняття у міській студії “Орля”. Після цього студію закрили…
– Хто твої вчителі по малюванню?
– У моїй рідній 20 школі вчителем по малюванню була Єна Оксана Володимирівна. Пам’ятаю її цікаві уроки по перспективі. Вдячна дуже, якщо Ви зараз читаєте моє інтерв’ю, то знайте, що Ви викладач від Бога!
На яких виставках твої малюнки, картини були у шкільні роки?
В ті важкі 90-ті було складно купити нові фарби, я малювала ще мамини акварелями. Дуже економно і тільки дуже важливе. Мої роботи виставлялись лише у школі на тематичні виставки. Пам’ятаю, величезний плакат, над яким працювала всі вихідні…. до Новорічних свят, доречі це було до уроку англійської мови.
Зараз кожка перемога мого вихованця – це моя власна перемога! Щиро радію за кожного і щоразу переживаю в очікуванні результатів.
– У якій школі та якому інституті навчалась?
-Я закінчила 9 класів у рідній “двадцяточці”. Потім мене чекав металургійний технікум. Після цього вирішила закінчити вищу освіту інженер-технолог.
Паралельно, працювала на заводі.Вийшла заміж, народили двох чудових діточок. Коли була у другій дикретній відпусці, то вирішила закінчити і другу вищу освіту – економічну.
– Як тобі вдалося створити гурток образотворчого мистецтва “Акварелі”?
– В 2019 році народився гурток образотворчого мистецтва “Акварелі”. За рік вже було 5 вікових груп, де навчалося 50 вихованців. Пам’ятаю кожну дитину, всіх батьків.
– Скільки йому вже років?
– В вересні 2022 виповнюється три рочки, як існує м
оє дитя – гурток образотворчого мистецтва “Акварелі”.
– Де проходять заняття?
– Наша студія працює на базі природничо-математичної школи №26. Наших “акварельок” можна побачити у теплу суху погоду на пленерах, на ґанку школи.
– Чи займаєтесь ви з учнями зараз онлайн?
– Звісно. Моїх вихованців розкидало, як горошок по всій Європі. Але інтернет та люба платформа ZOOM – наші помічники дистанційного навчання. Як і на ковідному карантині, так і зараз, ми активно береме участь у різних конкурсах, онлайн-виставках, челленджах і марафонах.
– Чого вже досягли твої учні?
-Про це можна говорити довго… Є дуже талановиті вихованці. Дітки змотивовані на участь і творчу роботу. Багато місцевих, регіональних, обласних та всеукраїнстких конкурсів, також є декілька міжнародних…
Марія Буцонь на благодійному аукціоні
– На яких виставках конкурсах були представлені їх роботи?
– Всеукраїнські конкурси “Зірка пекторалі”, “Зірка Азову”, “Зоологічна галерея”; Обласні конкурси “Собори наших душ”, “Різдвяні свята”, “Знай і люби свій край”, “Я, родина ,Україна”; міські конкурси “Нікопольський ярмарок”, “Моє літо для добра”, “День міста”…і багато інших.
– Як у тебе виникла ідея допомагати іншим через популяризацію малювання?
– Коли хочеш допомогти, то розглядаєш різні варіанти. Грошима не могла, т.к. то батько хворіє, то інші сімейні справи. А хотілось допомогти… Я вмію малювати…і є такі дорослі, як і я, які у дитинстві недомалювали у студіях і гуртках. Кожен раз, коли публікую анонс майстер-класу, то за день-два, група укомплектовується. Бажаючі є! І це дуже тішить, що люди йдуть поєднувати приємне і корисне!
– Як вирішила приєднатися до проекту “Небайдужі”?
– Коли всі ми прокинулись 24 лютого від телефонного дзвінка …почули, що почалась війна…був такий великий страх, який я не відчувала ніколи… Чотири дні ми всі були у шоці. А з понеділка пішли плести маскувальні сітки, шити пов’язки для Тероборони. Переключились на допомогу. Хотілось бути корисною.
Потім вирішила зробити благодійні майстер класи для всіх бажаючих дітей. Вартість уроків була маленька, але ми збирались в нашій онлайн майстерні досить великою компанією (дітки приєднувались не тільки з Нікополя і України). Таким чином по п’ятницям нам вдавалось збирати добру суму, яку відправлялии для наших ЗСУ і на продукти до Тероборони.