За рухами тіла приховані прагнення душі – вважають хореографи. З думкою професіоналів погоджується Юлія Радько. Повідомляє NikopolART посилаючись на групу “Нікополь феросплавний”.
“Танець давно став невід’ємною частиною мого життя. У танці я не шукаю натхнення, а створюю його”, – розповідає Юлія.
Я зростала у творчій сім’ї та з раннього дитинства займалась народними танцями. Підлітком я захоплювалась індійським кінематографом.
«Коханий Раджа» – цей музичний, надзвичайно яскравий, із пристрасними танцями фільм могла передивлятись нескінченно.
Коли в сільському клубі показували індійське кіно, я сиділа немов зачарована. Уявляла, що то я – в сарі, у золотистих намистах з браслетами на руках, виразно нафарбованими очима і обов’язково – із червоною крапкою на лобі, танцюю серед красунь-індіанок. Одного разу, після перегляду фільму, я вирішила повторити рухи, які там побачила. Вийшло гарно. Я почала виступати на святкових заходах, успішно брати участь у різноманітних творчих конкурсах.
Юлія Радько: за рухами тіла приховані прагнення душі
Пізніше захопилась східними танцями. Це дійсно сакральне дійство. В ньому поєднуються плавні рухи, розтяжка, володіння кожним м’язом тіла.Загадковий і чуттєвий, танець живота неймовірно надихає і не залишає байдужих, особливо серед чоловіків. А жінкам від нього – суцільна користь. Тому що позитивно впливає на здоров’я та емоційний стан.
Сьогодні в нашій країні важкі часи. У Нікополі не проводяться масові культурні заходи, на яких я раніше мала змогу виступати. Але я впевнена, що наша перемога вже близько. Тому продовжую шити концертні костюми та придумувати нові рухи. Щоб не засмучуватись – я танцюю. Для мене жити – означає танцювати.