15 січня фейсбук-спільноті «Вірші, написані жінками» виповнилося 5 років. Її засновницею та однією з адміністраторок є письменниця з Нікополя Єлизавета Катрич.
Попри ковід і війну жінка збирає та ділиться поезією, яку написали українки. NikopolART розпитав Єлизавету, з чого починалася спільнота «Вірші, написані жінками» та хто її веде.
– Єлизавето, як у Вас виникла ідея створити групу?
– Мені здається, у моєму житті вірші були завжди. Ще школяркою, я читала багато поезії, а ті твори, що найбільше сподобалися, переписувала в такі зошити-збірки, які давала почитати подругам. Тож я була популяризатором поезії серед однолітків ще у дитинстві. У юності особливу мою увагу привернула сучасна іронічна жіноча поезія. Це особливий жанр, який несе виняткову радість читачкам, оскільки з гумором і в риму говорить про те, про що ми жінки, зазвичай замовчуємо.
Поезія взагалі часто говорить про те, про що ми замовчуємо. Це ще одна її приваблива сторона. Ось так я відкривала для себе все нових і нових поеток, але розуміла, що ці перлинки наче зберігаються в закритих скриньках, а так хотілося носити ці намиста відкрито. І тоді з’явилася ідея створити групу на просторах FB, щоб демонструвати та закохувати інших у поетичні коштовності.
Хто наповнює спільноту «Вірші, написані жінками»
– Чим ви наповнюєте групу «Вірші, написані жінками»?
– У групі, звичайно, переважає саме жіноча поезія, але є й пости з біографічними історіями поеток, анонси літературних подій, трохи аналітики та літературної критики.
– Хто адміністратор групи?
– Адміністратора два – це я та моя подруга, теж любителька поезії, Світлана Чайка. Ще в групі є експерт – це наша нікопольська поетеса Ольга Мітченко, чиї вірші для мене велика честь розміщати у групі. І звичайно, я не уявляю групу без її постійних читачів. Їх ще небагато, але вони напрочуд вірні нашому спільному захопленню.
– Хто може опублікувати вірші у Вашій групі?
– Публікувати дописи може будь-який учасник групи, але вони будуть розміщені після модерації адміністраторами. Це не поріг смаківщини, а такий захист групи від спаму. Хоча, звичайно, більшість віршів у групі – це те, що публікую я, і це будуть вірші, які справили саме на мене враження, не обов’язково гарне.
Адже поезія – це не завжди легкість, солодкий присмак, натхнення та романтичні метафори. Вірші – це дзеркало життя, а життя не завжди буває лагідним. Буває поезія, що викликає сум. Буває поезія, що змушує плакати, навіть тих, хто вважав себе незворушним. Коли ми плачемо над рядками, ми не просто сумуємо – ми очищуємося. Ми визнаємо свій біль, розділяємо його з автором і, зрештою, випускаємо його назовні.
Тож, коли ви читаєте поезію – ви, ніби, медитуєте. Ритм вірша діє на підсвідомість як мантра. Він заспокоює дихання і допомагає знайти відповіді там, де логіка безсила. А отже, поезія має цилющу силу. Усім рекомендую лікувати душу віршами.
Вітаємо фейсбук-спільноту «Вірші, написані жінками» з першим ювілеєм й запрошуємо ознайомитися з нею за ПОСИЛАННЯМ!
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net