14 лютого відзначається День святого Валентина або День закоханих.
Повідомляє NikopolART.
День Святого Валентина — це щорічне свято, яке відзначають 14 лютого. Назва походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква.
Цього дня у світі відбувається величезна кількість освідчень у коханні та пропозицій руки та серця, закохані дарують один одному мільйони троянд. День святого Валентина — це також ціла індустрія, яка приносить щороку величезні прибутки продавцям різних товарів, які можуть слугувати в якості подарунка коханій людині.
Про День святого Валентина у віршах
ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ?…
На день закоханих в Дніпрі
Де краще бути? Де піти?
Які дарунки, квіти взяти?
Та , стіл який вам замовляти?
Питань багато… Розгубились?
А може, ще і феєрверк?
І буде свято! Будуть танці…
Ось тільки є один момент…
Там, у полях, степах країни,
Боронять землю від “орди”,
Сини та Доньки України…
А чи закохані вони?…
Перш ніж захочеш святкувати,
Згадай Героїв імена…
Щоб жити в мирі та кохати,
Стоять солдати до кінця!…
Так, маєш право обирати –
Як тОбі бути у житті…
Гуляти? Чи допомогати?…
То все, залежить від душі…
Тож, не губіть ви люди сутність!
Життя у нас, для всіх, одне…
Покаже час душі відсутність,
Куди вас доля заведе…
Бажаю вам, усім любові!
Здоров’я, Миру та тепла!
Душа – щоб серце зігрівала!
Країна в спокої жила!!!
Автор: Олександр Варицев
06.02.2025р.
***
Кохання — це більше, ніж просто слова,
Це вир емоцій, палкі почуття,
Що ніжно накриють тебе з головою —
І вік не зустрінеш його з самотою.
Кохання — у погляді, в дотику рук,
У тиші нічній, де серденька стук
Тебе зігріває, і радіє душа,
Бо долю свою вона віднайшла.
Кохання — це чути, триматися купи,
Долаючи разом всі труднощі й муки.
Зростати удвох, цінувати моменти,
Ділити і радощі, й експерименти.
Кохання — це вірність у слові й мовчанні,
Підтримка у радості й навіть стражданні.
Це ніжність, що квітне у серці весною,
І віра, що поруч ти будеш зі мною.
Кохання — це дім, де спокій і сила,
Де кожна хвилина — безцінна й мила.
Це крок у майбутнє — упевнено, сміло,
Бо поруч — кохання, надійне й щире.
Автор: Тетяна Прокоф’єва
***
Кохання приходить нізвідки.
Коханню не треба свідки.
Кохаєш людину нізащо
Вона для тебе найкраща.
В коханні свої закони
Кохання немає кордонів.
В коханні можеш вмирати,
Народжуватися, літати.
Кохати завжди, це краще
Кохання не втрать нізащо.
Кохання весь світ тримає
Й життя на землі триває.
Автор: Інна Вікторова
***
Як уже ж хочеться зняти всі підв’язки,
Ремені-“розгрузки”, каску й бронвк, берці…
Домашній одягнути светр грубої в’язки…
Забути про буржуйки піддувала дверці…
Вмоститись в кріслі перед каміном зручно,
Химерні споглядати від вогню картинки…
І чекать на виготовлені власноручно
Яскраві, милі та душевні “валентинки”…
Розслабитися, без тривоги і напруги…
Ароматний чай… булочка з корицею…
Кохання щире зцілить Душу від наруги
І за вірність винагородить сторицею!
Валентинка стверджує: Кохання до скону!
В радості та гОрі, здоров’ї, хворобі,
Повазі, дотриманні Божого Закону,
Бідності й багатстві та прощЕння спробі…
…Валентинки шлють ніжні почуття приємні,
Романтики, любові, турботи, уваги…
Хоча бувають Валентинки і таємні,
Це коли для підпису бракує відваги…
Адресат отримує роздуми-зітхання,
Бо хто ж відпрАвник той- підсвідомо знає…
Таке буває нерозділене кохання…
І хай очі не бачуть, та Душа впізнАє…
Буває, справді, це не з розряду бАйок!
Чим більше маєш Валентинок у кишені-
Це як під дописом багато вподобайок,
Це як для Стріл Кохання- готові мішені…
Проте, є серед них усіх найголовніша-
Єдиної, навік коханої людини!
Часом, не така яскрава, трохи скромніша,
Та від того- найбАжаніша із родини!
Ця Валентиночка від того, хто мав рАдить,
ВИслухати й рану СЕрця цілувати…
Хто клявся та божився у Житті не зрадить,
Істинно тебе кохати й цінувати…
…На жаль, і досі я не вдома під каміном…
Сиджу в тісному та сирому бліндажі…
І Валентиночка слугує “вітаміном”:
Сил додає й бажання зняти бандажі…
На жаль, ця Валентинка- вже минулорічна…
Вона порвалась трохи, затерта до дірОк…
Хай хто би що там не казав, а Любов- Вічна!
Когось- ставить на “крилО”, комусь- дає урОк…
Я виживу! В “баранячий” не скрУтить ріг
Мене відсутність Валентиночки новОї!
Вже ворогів не допущу я й на поріг,
А сам додому повернусь з передової!
Заплічник в коридорі втомлено зніму
Й змахну сльозу, що кОтиться зрадливо:
“Привіт, кохано! Я тебе міцно обніму!
Я все зробив, щоб мирно ти жилА, щасливо…
Я подолав багато важких шляхів-доріг,
З честю йшов, а не за “Божою росою”!
Валентиночку твою, як талісман, зберіг
І переміг “стару з щербатою косою”…
Я вдячний Господу, що вмію так любити,
Є друзі… Валентинки… Не живу ізгоєм…
Любов, як і Молитву,- неможливо вбити!
Хай буде Мир і лиш годинник йде із боєм…”
Автор: Анатолій Гребенюк
***
Любов — обІйми, що рятують
Від болю, розпачу і туги.
Любов — підтримки щире слово.
Любов — плече надійне друга.
Любов — лишатися собою,
Усупереч або заради.
Любов — незламність у двобої,
Вона сильніша куль і градів.
Любов зі зброєю, у берцях
Боронить рідну Україну.
Любов у материнськім серці
Благає Бога за дитину.
Любов — невтомні руки тилу,
Що наближають перемогу.
Любов тримає, хоч несила
Долати втому і тривоги.
Любов — собак удячні очі.
Любов — котяче муркотіння
У сховищі гучної ночі…
Любов — життя. Любов — спасіння.
Любов — уміє обирати,
Щоби не зрадити сумління.
Любов — це крила, а не ґрати.
Любов — і віти, і коріння…
Любов не награність сльозлива,
Не забуття у всепрощенні.
Вона шляхетна й справедлива.
Любов — це щирістю хрещЕння.
Автор: Ольга Мітченко
25.02.2023
***
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net